"Час від часу берусь за Сенеку", — ведучий Костянтин Грубич розповів про літературні вподобання

Ведучий "Сніданку з 1+1" Костянтин Грубич — затятий книголюб!

В нещодавньому інтерв'ю для літературного проєкту «UГолос: Книжкове укриття» мобільного застосунку LitCom ведучий "Сніданку з 1+1" Костянтин Грубич поділився своїми літературними вподобаннями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Пігулка радощів", — ведучий "Говорить вся країна" Олексій Суханов назвав свою улюблену книгу

Серед українських письменників Костянтин Грубич виділяє автора збірки "Три лини для Марії" Сергія Осоки. Він називає його Василем Стефаником нашого часу та претендентом на Нобелівську премію.

"Я дивуюся таланту Осоки. Він з простих речей, з того, що навколо нас, робить замальовки. Він згадує своє дитинство і людей навколо нього. Вміє цей автор той клубочок розкрутити так, що ти вражаєшся. Мені аж соромно стає за себе, що я не такий уважний до людей".

Костянтин Грубич віддає перевагу сучасним письменникам. За рекомендацією колеги Олі Кашпор він нещодавно прочитав «Щиголя» Донни Тартт, а також книгу «Чоловік на ім’я Уве» Фредеріка Бакмана, яку йому подарувала донька на Новий рік. Втім, часом Грубич проводить час за класичною літературою. 

"Остання із класики прочитана книжка —  «Тіні в Раю» Ремарка. Ця книжка мене, можна сказати, добила, бо вона дуже перегукується із нашим часом, з нашою українською ситуацією. Там описується головний герой, так званий «хороший німець», який був антифашистом, котрий втік різними шляхами з гітлерівської Німеччини. Те, як описується філософія цього гітлерівського режиму, можна порівняти з сьогоднішнім рашизмом. Мені здається, досить актуально".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як російська пропаганда переписує художню літературу на прикладі твору Миколи Гоголя "Тарас Бульба" (фільм «Скарби нації» Акіма Галієва)

Перевірена часом література також допомагає Грубичу поринути в людську психологію.

"Час від часу берусь за Сенеку, його «Листи до Луцілія» — це дуже актуально і зараз. Розумієш, що нічого нового людство не досягло фактично у своїй душевній організації".

А от грубу лайку в літературі Грубич вважає ознакою браку якості. В нашесті нецензурної лексики на сторінках українських книжок телеведучий звинувачує росію.

"Якщо говорити про неякісність — це те, що особливо з боку росіян до нас приходить і прийшло, — це нецензурна лексика. Ми бачимо її на парканах, ми чуємо її в репі. Воно перейшло в живу естраду, популярну музику, і вважається, що це прояв свободи. Для мене це не прояв свободи. Це прояв неосвіченості, малодушності і, певною мірою, страху. Це як вірус, як хвороба, яка зараз псує літературу".

Більше новин