Прем'єри Національної опери України Катерина Кухар та Олександр Стоянов розповіли про свою поїздку до Берліна, де вони третій рік поспіль були в складі журі міжнародного конкурсу Tanzolymp.
Також українські зірки балету виступили на заключному World Gala з переможцями конкурста і зірками світового балету. А в перерві артисти встигли погуляти Берліном.
Олександр, Катерина, розкажіть про свою поїздку до Берліна, що собою представляє фестиваль Tanzolymp?
Олександр: Це один з найбільш престижних міжнародних фестивалів на сьогоднішній день в світі балету, свого роду, як Олімпійські ігри, де країни і артисти можуть заявити про себе.
Катерина: Це унікальний музей балетного мистецтва, в якому представники з усього світу демонструють свої здібності, розвиток, успіхи, тенденції! Графік у нас був насичений, емоції і враження переповнюють. Цього року на фестиваль приїхали з 40 країн 800 учасників.
Дуже рада, що молоді артисти з України продемонстрували свої можливості на гідному рівні і відвезли з собою на батьківщину, в Україну, 4 призових місця.
Олександр: Перебуваючи на гастролях у Франції, я звернув увагу на одного молодого артиста з кордебалету. Він візуально виділявся серед інших, а в перервах між роботою не сидів у гримерці, а залишався на сцені та пробував різні технічні елементи. Я зробив йому кілька корекцій, які він одразу виправив. Це дало мені зрозуміти, що артист розумний і з нього можна щось зліпити.
Через 3 тижні в Берліні мав відбутися вже Tanzolymp. Незважаючи на те, що я розумів, що часу катастрофічно мало, а робота має бути колосальна... я ризикнув. Дуже люблю ставити перед собою неможливі завдання. Мене і Владислава Бондаря не лякав ні важкий гастрольний графік, ні переїзди, ні створення репертуару з нуля... Було лише бажання, прагнення і віра в те, що ми йдемо в правильному напрямку. Всі разом зробили свою справу. Тепер в Україні на одного лауреата міжнародного конкурсу більше. І я дуже радий, що причетний до цього!
Чия школа Вас здивувала цього року?
Катерина: Як і кілька попередніх років поспіль, не перестають дивувати учасники Південної Кореї. Балет у цій країні розвивається небаченими темпами. Це й не дивно: їхня держава, розуміючи роль і важливість мистецтва, вкладає шалені кошти в розвиток культури.
Олександр: Ще буквально 2 роки тому ми літали до них в якості журі на міжнародний конкурс балету в Сеулі, і ось зараз, за 2 роки, видно виразно неймовірний стрибок.
Що саме вас вразило в артистах балету з Кореї?
Олександр: На сьогоднішній день у корейців дуже високі вимоги до набору студентів для балетних училищ. Наприклад, вони зараз приймають в хореографічне училище тільки тоді, коли в пропорціях тіла, ноги переважають на 18 сантиметрів.
Катерина: І роблять вони це не на око. До недавнього часу їх різниця в пропорціях становила всього 8 сантиметрів. Ритм життя зростає, конкуренція збільшується, стандарти все більше ідеалізуються. Довгі рівні ноги, ідеальні спини, кращі педагоги з усього світу, грамотна робота ніг, бездоганна техніка, дорогі розкішні костюми.
Якщо так піде і далі, то в балетному світі в найближчому майбутньому в кількісному співвідношенні будуть переважати азіатські артисти.
Олександр: До речі, за відчуттям журі, з 100% учасників - лише 50% були європейці. Такого ще ніколи не було і з кожним роком кількість гідних і талановитих азіатів все зростає. Це справді тенденція в світі балету.
Які ще світові тенденції ви помітили на конкурсі?
Катерина: Одна з головних тенденцій сучасного балету - занадто явно стали розмиватися канони чоловічого і жіночого початку. Чоловічий танець стає більш жіночним, а жіночий - мужнім. Можливо, в суспільстві щось змінюється і це відбивається в мистецтві, а можливо самі хореографи пропонують це бачення.
Олександр: Інша тенденція - танці стають більш спортивними, в хореографії переважають гімнастичні та акробатичні рухи. Менше демонструється акторський талант.
Катерина: На мій погляд, танець - це не тільки трюкацтво. Якщо артист наділений негативною чарівністю, позбавлений правильних візуальних пропорцій, «брудно», немузикально танцює, його позбавлено душі, він абсолютно нецікавий, скільки б піруетів не скрутив би.
На мій погляд, танець — це не тільки трюкацтво.
Така неймовірна кількість учасників промайнула за ці дні перед очима. Скажіть, скільки вам потрібно часу, щоб оцінити конкурсанта, зрозуміти його здібності?
Катерина: Я себе спіймала на думці, що ставлю оцінку конкурсанту подумки в перші 10-30 секунд, коли його бачу. Мені цього достатньо, щоб зрозуміти, як і що буде далі.
У перервах між суддівством вам вдалося погуляти Берліном?
Олександр: Так, цього року в нас була така можливість. Особливо запам'ятався Пергамський музей - немов красива дорогоцінна скринька зі східних казок. Поціновувачів арабського мистецтва, впевнений, він не залишив би байдужим.