Щонеділі о 21:00 на телеканалі “1+1 Україна” транслюють прем’єру проєкту “Пісня мого життя”, ведучою якого стала Катерина Осадча. За правилами, зіркові учасники та лідери думок загадують пісні, що асоціюються у них з певним важливим періодом життя, а сучасні українські артисти виконують їх на сцені.
Гостем нового епізоду став Олександр Чайка — ветеран та тренер з акробатики для дітей. З початком повномасштабного вторгнення він пішов захищати нашу країну та доєднався до 24-ї механізованої бригади ЗСУ. Навесні військовий отримав важке поранення на передовій, через яке йому довелося ампутувати ногу. Про свою реабілітацію, спортивні досягнення після ампутації та батьківство Олександр Чайка розповів ексклюзивно для сайту 1+1.
Нині у вас комп’ютеризований протез, який можна налаштовувати через телефон. Поділіться, як це працює.
Є спеціальний додаток з різними налаштуваннями. Завдяки цьому можу керувати протезом, слідкувати за зарядом, а також займатися реабілітацією за влаштованими програмами.
Що вас найбільше приваблює у викладанні акробатики дітям?
Як раз в епізоді буду про це розповідати. Колись працював у дитячому таборі й це надихнуло мене присвятити життя саме викладанню. Для цього здобув другу вищу освіту на сучасну хореографію, щоб реалізувати це бажання.
Серед ваших хобі — не дуже популярний в Україні серфінг. Як ви почали цим займатися?
Це сталося досить випадково. Через благодійний фонд мене запросили на пробне заняття, адже організатори прагнуть допомагати військовим.
“За природою я така людина, яка хоче показати власним прикладом, що ми спроможні на багато речей”.
Не зупинюся тільки на цьому: вже почав займатися плаванням і з часом хочу спробувати сноуборд. Серфінг — це щось неймовірне! Усе життя я займався паркуром: було відчуття, ніби вмію літати. Коли почав навчатися серфінгу, з’явилося враження, наче можу ходити по воді. Уже навіть було змагання, на якому зайняв перше місце та подолав фінішну пряму, стоячи на голові.
Ви часто повторюєте, що обмеження — лише у наших головах? Що допомогло особисто вам подолати ці рамки?
Так, ця фраза стала моїм гаслом. Зрозумів, що якщо ми будемо самі себе ж вводити у негатив, то нічого не вдасться. Варто позитивно мислити: більше дій і менше страху.
“До фронту багато чого боявся. Там опинився за крок до смерті, і зрозумів, що життя занадто коротке, аби бути настрашеним та хвилюватися через дрібниці”.
Минулого року ви вперше стали татом. Розкажіть, як це — бути молодими батьками під час великої війни?
Насправді ми з дружиною думали, що заведемо дітей вже після самого протезування та закінчення війни. Однак, як показує практика, ми не обираємо, коли дітям з'явитися — син сам вирішив прийти у наше життя.
“Це стало для нас новою мотивацією та ціллю добитися всього, аби наші діти нічого ніколи не потребували”.
Це велика радість: окрім того, що маю чимало учнів, які мене тішать, і в яких намагаюся вкладати частинку себе, то тут ще й син, яка точна моя копія. У 10 місяців він уже показує чудові результати у своєму розвитку. Сподіваюся, що так буде і далі, а наш син зможе перебрати багато позитивних рис від мене та дружини. Вона дуже талановитий психолог, завдяки їй ми рухаємося по життю. Її слова надихають та мотивують.
Про особисту історію Олександра Чайки та інших зіркових гостей дивіться у новому епізоді “Пісні мого життя”, яка виходить щонеділі о 21:00.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: