З моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну минуло вже більше року. За цей час багато що змінилося, але війна, на жаль, триває. Багато людей очікували, що до кінця року бойові дії припиняться, але реальність жорстокіша. Про ймовірне закінченя війни і важливість волонтерства розповів голова фонду "Повернись живим" Тарас Чмут в ефірі ТСН.
Війна в Україні продемонструвала світу, що можливо все. - так висловився Тарас Чмут про ймовірне закінченні війни з росією:
"Всі чекали, що до кінця року війна закінчиться. Ми живемо в світі, де можливо будь-що. Після 24 лютого 2022 року, я думаю, всі мають були сприймати світ як такий, в якому можливо все".
На початку воєнних дій, коли державні структури були не готові або не змогли забезпечити необхідний захист і підтримку воїнів, волонтери з усієї країни почали мобілізуватися для надання допомоги. Ця діяльність поступово переросла в широкомасштабні громадські ініціативи, спрямовані на підтримку військових, внутрішньо переміщених осіб та інших категорій населення, постраждалих від війни.
61 мільярд доларів США допомоги від США – це значні кошти, але вони не замінюють волонтерську допомогу. Навпаки, державні інституції та волонтерський рух доповнюють один одного. - розповідає Тарас:
"Мені дуже хотілося б, щоб наша допомога перестала бути потрібною, але, на жаль, це не так працює. Навіть якби це було не 61 мільярд, а 161 мільярд - це не є взаємозамінними процесами. Це процеси, які доповнюють один одного. Природа волонтерського руху в тому, що державні інституції - великі машини, а США дуже велика, можливо, найбільша. Вони повільні, вони інертні, вони бюрократичні. Вони працюють дуже широкими мазками. Чим більша машина, тим більш ширшими мазками вони працюють. Волонтерський рух - він локальний, точковий, гнучкий, швидкий, і він доволі часто - коли потрібно і де потрібно".
З часом з'явилися нові тенденції. Люди все частіше збирають кошти самостійно, а не донатять великим організаціям. Це свідчить про те, що ринок благодійності в Україні еволюціонує.
"Вся стрічка, в мене - хтось збирає чоловіку, дружині, однокласнику, куму, родичу, сусіду, друзям і так далі. Зараз, люди, з форми задонатити кудись і чекати результату, переходять до спроб збирати самостійно якісь мікрозбори. Можливо, вони командні. але разом виливаються в щось велике. Змінюється ринок благодійності в країні, це нормально, він еволюціонує. Я не вважаю, що все погано. Люди донатять, питання в тому - кому?. Скільки і який відсоток з тих, хто може це робити, це робить".
Звичайно, війна негативно впливає на економіку країни, що позначається на можливостях людей донатити. Але ті, хто може і хоче, продовжують допомагати. Важливо пам'ятати, що війна в Україні – це не проблема лише Міністерства оборони чи уряду. Це проблема всього суспільства, і кожен з нас може зробити свій внесок у перемогу. Волонтерська допомога залишається актуальною, адже вона робить нашу оборону сильнішою, а нашу країну стійкішою.
"Та війна, яку веде Україна, це не проблема Міністерства оборони, це не проблема президента, чи якогось чиновника. Це проблема всього суспільства, і якщо суспільство хоче її виправити, воно має щось для цього робити".
Незважаючи на те, що війна затягується, не можна втрачати віру та оптимізм. Разом ми обов'язково переможемо!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Loading...