Підполковник Денис Смажний розказав, на що здатні радянські зенітні комплекси та коли Україна отримає сучасні натівські ЗРК: NASAMS та IRIS. Як зараз працює українська протиповітряна оборона, чому не вдається відбивати 100% російських крилатих ракет і від чого українське ППО "осліпло" на пів країни в ексклюзивному інтерв'ю ТСН.
Зенітник Повітряних сил ЗСУ, підполковник Денис Смажний розказав про особливості роботи української протиповітряної оборони під час війни та мрії зенітників про нове озброєння. За вісім років війни Денис Смажний пройшов шлях від командира бригади до служби в центрі управління рішень.
Ми вже знали заздалегідь, що почнеться вторгнення, і напевно з 22 години 23 лютого ми залишилися на своїх робочих місцях і очікували удару. Вже о 3-й годині ми побачили, що російські літаки рф починають злітати й формувати ударні формування. Їх було дуже багато. Той монітор, на якому ми спостерігали, був червоний, всипаний цією величезною кількістю літаків. Перші літаки почали перетинати кордон близько 4:55 ранку. Перший літак перетнув кордон України у Луганській області, і о 5:00 ранку ми отримали першу доповідь про те, що є авіаційний удар по Краматорську. Діяли й ті гелікоптери, які летіли на наднизькій висоті, які ми не могли побачити радіолокаційно на моніторах. Ситуація була досить приголомшлива, шокуюча, але не сіяла паніку. У нас була спокійна тиша: холодно приймалися рішення знищувати все, що ви бачите в повітрі. Ми ніколи не бачили таких атак. Летіли літаки з Криму. з моря Чорного, Азовського, з Донецька, багато з Білорусі залітало. З усіх напрямків пішли удари: авіаційні, ракетні, удари балістичними ракетами.
Ми встигли перемістити до 90% підрозділів, тому перші ракети, які били по зенітних підрозділах, потрапляли просто в пусті місця, де вони колись були розташовані. Після цього ми дотримувалися цієї ж тактики: відстрілявся та міняєш позицію.
Дуже багато підрозділів, радарів радіотехнічних військ були знищені або пошкоджені. На деякий час ми стали майже "сліпі" на території половини України. Ми дуже швидко все відновили і зараз бачимо все.
Перший місяць — це було одне суцільне чергування з постійними атаками. Не було пауз: закінчився напад на Київ - почався на Ізюмському напрямку, закінчився Ізюмський — починається на Одесу. І це все по колу.
[Київ]. За 11 хвилин було збито 7 літаків, майже вся ескадрилья лягла. Таке відчуття, що це була атака останньої надії. Вони заходили близько в зону поразки, ми їх "хлопали". Ми дуже багато їх знищили, і після цього повітряні атаки на Київ припинилися. Це була вся їхня "еліта", "непереможна міць", вона була знищена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Герой українського неба: пам'яті пілота Олександра Кукурби, який наводив жах на окупантів
Радіотехнічні війська — це наші очі. Вони бачать, як противник вже злетів з аеродрому і ми вже можемо готуватись, аналізувати, що це буде. Розвідка наша вже знає, що це приблизно за літаки, що вони несуть.
Зенітно-ракетних військ на нашу величезну територію України не вистачить, щоб закрити повністю. У місцях, які залишаються "пустими", функцію протиповітряної оборони здійснюють літаки. У нас багато пустих місць. Ми фізично не зможемо прикрити 100% території.
Якщо і були деякі модернізації, незначні, то це зовсім "ні про що". Нічого нового ми не придбали, багато підрозділів скорочені, розформовані в часи правління проросійських урядів, міністрів оборони. Скорочення не зупинялося до 2014 року. Далі призупинили скорочення, відновили декілька підрозділів і поставили заново старі зразки на озброєння.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому крилату ракету тяжко збити: військовий експерт пояснив, згадуючи ракетні ударі по Вінниці
У нас зброя третього покоління, а у них — четвертого. Більшість літаків, які входять до зони ураження, ми знищуємо. Вертольоти - з меншою ефективністю. Найменшу ефективність ми маємо по крилатих ракетах. Це не снаряд, який летить по прямій лінії, вона маневрує. У нас були випадки, коли крилата ракета доходить до певної точки, розвертається на 90 градусів і б’є. Такий у нас був удар по Одесі. Вони летять дуже низько, вздовж річок, огинають місцевість, деякі летять тисячу метрів на секунду. Наші комплекси не здатні їх знищувати просто фізично.
Балістичні ракети — це вже зовсім інший засіб ураження. Вона запускається дуже високо на десятки кілометрів вгору і потім на величезній швидкості пікірує і її дуже важко виявити. Балістичні ракети, які запускаються по Миколаєву, по Харкову - це хвилини, іноді секунди. Ми навіть не встигаємо повідомити вчасно людей. Даємо тривогу, і в людей є кілька хвилин, щоб утекти.
рф продовжують досить інтенсивно запускати, вони почали міняти тактику. Якщо раніше, в перший місяць війни, крилаті ракети літали 700-800 метрів заввишки, то зараз останні крилаті ракети летять на висоті 100 метрів.
Треба переозброюватися. Тут немає іншого виходу, тому що сучасні системи обладнані більш чутливими радарами, діють за іншим принципом. Це підвищить ефективність зенітно-ракетного прикриття і надасть нам змогу знищувати сучасні загрози, які проти нас застосовує рф.
Нам необхідний комплекс сучасних систем західного виробництва. Наприклад, NASAMS, IRIS-T. Можливо, Patriot. Має бути багаторівнева система. Зенітно ракетний комплекс — це не автомат, не гаубиця, це дуже складна система.
У нас їх немає не через те, що ніхто не хоче давати. Нам хочуть давати й німці, і американці. Суть в тому, що їх ще фізично не існує в тій кількості, в якій нам треба.
Українські зенітники хочуть і достатньої кількості озброєння, і сучасного озброєння і...миру й перемоги.
Loading...