Закінчилася зйомки документального історичного фільму «Скарби нації», третього із циклу «Україна. Повернення своєї історії». Автор і продюсер стрічки Акім Галімов у інтерв’ю для сайту Телекритика розповів про ідею проекту, зйомки і труднощі, які довелося подолати в процесі роботи.
За словами творця фільму, третя частина «Скарбів нації» присвячена реліквіям, які пов’язані з нашими гетьманами:
«Так сталося, що вони розкидані по всьому світу, у тому числі й в Америці.
Ми їздили до США, щоб перевірити одну з версій.
Зйомки відбувалися у Нью-Йорку, Нью-Джерсі та у містечку Барт, де ми отримали сенсаційну інформацію, яка проливає світло на темні плями в нашій історії і багато чого пояснює. Крім того, цього разу зйомки стрічки відбувались у Австрії, Туреччині, Польщі та Росії».
Команда проекту зосередилася на пошуках булави Богдана Хмельницького та історії з Переяславськими статтями.
«Суть цього договору (якщо він був) у тому, що Україна нібито була приєднана до Росії – принаймні, так завжди розповідали. У цьому важливо розібратися, тому що навіть зараз, через стільки років після Переяславської ради 1654 року, багато людей вважають, що ми начебто «возз’єдналися», — повідомив продюсер. — Ми починали шукати, яка інформація про угоду доступна сьогодні. В архівах, музеях та інтернеті є багато документів, які називаються «Березневі», «Переяславські» «статті Хмельницького» – але все це копії.
У процесі роботи історія козацтва почала розкриватися перед авторами і науковцями зовсім по-іншому:
«Під час розробки ми зрозуміли, що дуже багато міфів було насаджено саме про козаків. З одного боку вони – наша історична візитівка, з іншого – там стільки неправдивої інформації, що якоїсь миті здається, що ти нічого не знав про козаків»
Як вважає Акім Галімов, козаків надто міфологізували і представляли їх історію однобоко.
Історія козацької аристократії майже не представлена.
Дуже мало відомостей про те, що насправді у XVII–XVIII ст. в Україні існувала повноцінна держава. Вона не була інтегрована в Росію настільки, наскільки нам розповідали. Ці козаки вчилися самі та відправляли своїх дітей в найкращі університети Європи, будували величезні палаци. Представники козацької еліти були керівниками цієї країни, у них були свої символи влади. На той час усе це було елементами суверенної держави, і через це – починаючи з Катерини ІІ – приховувалося. Я вважаю, справжню історію треба знати і пишатися нею. Один історик, директор Чернігівського історичного музею, сказав нам: от кого ми знаємо з козацької старшини? Хіба що Кочубея – хто цікавиться історією, його згадає. І знаємо його ми лише тому, що він писав донос на Мазепу. А хто ще служив у Мазепи – генеральним писарем, генеральним бунчужним, генеральним суддею – ми взагалі не знаємо…».
Також автор відверто розповів про проблеми зі зйомками в Росії. Отримати доступ до потрібних матеріалів з архівів та музеїв виявилося дуже важко:
«Це відбувається під час зйомок кожного фільму вже три роки – ми ще жодного разу не отримали нормальної відповіді від російських музеїв. Але наша команда завжди знаходить шлях, як у таких умовах відпрацювати та відзняти те, що нам потрібно. Цього разу ми так само відзняли; на жаль, не змогли отримати жодного коментаря, але в інший спосіб інформацію все-таки зібрали.
Відрядження до Росії це у нас завжди «вилазки на ворожу територію».
Цього разу воно було нетривалим – уранці прибули, а ввечері вже поїхали, провівши зйомки буквально на трьох локаціях».
Акім Галімов підкреслив величезний внесок, який зробив кожен з членів команди. Найголовнішу фукнцію виконала режисер Дар’я Саричева. Над ідеєю фільму «Скарби нації» працювали разом із Романом Шаріповим і Вікторією Барановою, яка також вклала у проект частину себе.
«Дослідження в цьому фільмі дійсно привели нас до дуже крутих знахідок. Ми працювали з цікавим обладнанням, електротомографом: це апарат, який просвічує землю на десять метрів углиб. З його допомогою ми відкрили тунель біля резиденції Богдана Хмельницького в Суботові. Хоча історики запевняли нас, що у тому місці все досліджено вдовж і поперек. Але нам пощастило».
Нагадаємо, перші дві частини проекту «Україна. Повернення своєї історії» були покликані розвінчати міфи та повернути українцям справжню історію.