"Я відкидаю можливість для України робити крок на зустріч рф", – Олексій Суханов, ведучий токшоу «Говорить вся країна» на телеканалі 1+1 Україна

Цього разу група 1+1 media в межах проєкту «Плюсуй українську» розповідає історію ведучого токшоу «Говорить вся країна» на телеканалі 1+1 Україна – Олексія Суханова.

Олексій у 2014 році став на бік правди – України – відмовившись від телевізійної кар’єри в рф. На українську мову переходив покроково, не боячись робити помилок. В спеціальному інтерв’ю телеведучий, з яким щоденного говорить мільйонна аудиторія, розповів про важливість мови як фундаменту державності, необхідність ізолюватися від росії в усіх сферах життя та шлях України після Перемоги. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я закликаю кожного планувати своє майбутнє, тому що будь-яка війна має свій кінець", – Олексій Суханов, ведучий "Говорить вся країна"

Нагадаємо, 7 лютого група 1+1 media анонсувала запуск проєкту «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт буде реалізовуватися протягом 2023 року разом з WAW: альтернативне медіа та за підтримки МКІП.

У росії ви будували успішну телевізійну кар’єру, проте події 2014 року змусили вас покинути батьківщину. До того ж вас звільнили з НТВ через те, що зачитали новину на підтримку нашої країни. Чому ви не могли залишатися осторонь тих подій? І якою була реакція від самих росіян на те, що ви категорично не погоджуєтеся з пропагандистською машиною кремля?  

Тому що Україна – це бік правди. Для будь-якої здорової глуздом людини очевидно, що коїться щось не те. Не можна, якщо тебе не запрошують, прийти до чийогось будинку і почати там хазяйнувати. 

Коли я виступив на підтримку України, мене взагалі не обходило, що думають пересічні росіяни. Так, періодично писали, що я зрадник. Продовжують писати це і досі під публікаціями у соціальних мережах та випусками на YouTube-каналі «Говорить Суханов». Проте мені байдуже, нехай пишуть, що хочуть. Найголовніше для мене – залишатися чесним перед самим собою. Яка мені різниця, хто та як все сприймає? Ба більше, мені взагалі не було цікаво, як сприймуть родичі. Я проживаю своє життя, а не їхнє. Чому я маю погоджувати якусь свою позицію і підлаштовуватися під чиюсь думку?! 

Це рука кремля, яка вкладає в наші голові вкрай шкідливі та погані тези 

кремлівський режим неодноразово закидав наративи, що в Україні всіляко утискають російськомовних, зокрема через це вони приходять нас «визволяти». Чи зіштовхувалися ви з проявами дискримінації за мовою? 

Я працюю в Україні з 2012 року, тож переходив на українську мову покроково. Ніхто нікого не пригнічує та не утискає, це все результати впливу російської пропаганди. Українськомовні люди не кидаються на тих, хто спілкується російською. Я записував інтерв’ю 22-річним сапером Владиславом під позивним «Самурай» зі Слов’янська, який під Бахмутом втратив зір під час розмінування. Вибухнула міна і його зір повністю втрачено. Він спілкується російською мовою, проте він не стає для нас меншим героєм України. Він захищав свою країну і розрахувався своєю долею, своїм здоров’ям. Так, він з регіону, де російською говорили у побуті і він може говорити і поважає українську, просто поки почувається не так впевнено у розмові. 

Знання мови робить нас лише кращими

Питання в тому, що українську мову потрібно знати, її потрібно вивчати. Мова – це фундамент будь-якої державності. Якщо у когось є ненависть до всього державного – ця людина може поїхати до тієї країни, яка їй найбільше подобається. Але, залишаючись в країні, ти не можеш принципово не вивчати та принципово знецінювати мову. Ви ж у своїх домівках живите за правилами, шануєте їх?! 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я більш за все хотів, щоб люди з України відчули нашу солідарність", — лідер гурту SCORPIONS в ексклюзивному інтерв'ю Олексію Суханову

Також росія поширює небилиці, що українська мова – діалект російською. У чому особливість українською мови?

Особливість в душі. Українська мова мелодійна, це загальновідомий факт. Мені дуже подобається українська мова. І тут складно пояснити, за що саме я її обожнюю. Вона мені подобається і все. В українській мові багато теплих та затишних слів, які можуть зігріти душу. Наприклад, слово «парасолька». 

Ви є прибічником лагідної українізації. З чого слід почати вивчення української мови? 

Любов та повага ніколи не з’являються силоміць. Будь-яка людина (навіть та, в якої в мізках закарбувалися кремлівські тези) може змінитися, але за певних умов. Наприклад, коли буде відчувати повагу до себе з боку своїх земляків, з боку своєї країни, зокрема. Коли вона відчує турботу про себе. 

Якщо ти хочеш, аби людина сама дійшла до цього, ти маєш оточити та дати їй максимум турботи, максимум тепла, максимум уваги та поваги. Саме так буде повертатися любов і відданість своїй країні. Силоміць ніхто нічого не робить. 

Особисто я займався з викладачем, читав українську літературу та не боявся спілкуватися у побуті, хай і з помилками. Тільки хворі на голову люди можуть реготати з твоїх помилок, але чи варто на них звертати увагу? Якщо людина сміється з твоїх помилок – це не свідчить про ваші недоліки, це свідчить про якість цієї людини і не більше. 

Я відкидаю можливість для України робити крок на зустріч рф. Вважаю, що це просто небезпечно і в цьому немає жодного сенсу 

На вашу думку, як споживання російськомовного контенту (музики, програм тощо) впливає на хід війни в України? Як донести українцям, що важливо ізолюватися від росії і тут? 

Ці питання я б розділив на дві площини. Перша частина – вплив з боку держави, російський контент потрібно заборонити. Друга частина – мені здається, якщо у когось виникає бажання послухати російського виконавця чи переглянути інтернет-продукт російського виробництва – їм треба відкрити стрічку новин і подивитися, хто сьогодні залишився без даху над головою, хто, працюючи все життя, зненацька залишився без нічого, хто сьогодні загинув. Нехай ці люди подивляться в очі дітей, в яких війна (читайте – росія) відібрала батьків, дідусів, бабусь тощо. 

Мені ніколи не відв’яжемось від них, якщо будемо постійно зазирати по той бік. На той бік повинні зазирати тільки наші спецслужби, бо треба контролювати тамтешнє суспільство. Українцям треба нарешті зрозуміти, що ми ніколи не почнемо своє життя, якщо будемо звертатися до їхніх експертів, виконавців, спостерігати за життям їхніх так званих «зірок». У нас є своє життя. Нам потрібно позбавитися жаги завжди зазирати до сусідів. Це їхній алгоритм. До 2014 року вони забували свої проблеми, адже їх цікавили проблеми України. 

Ця велика війна має стати останнім уроком для України, аби врешті-решт сказати годі всьому тому, що руйнує українську автентичність 

Який контент споживаєте особисто ви? 

Дивлюсь виключно українськомовний контент. Мені цікаво саме те, що відбувається в нашій країні. Мені цікаво стежити, як змінюється суспільство і чи змінюється воно взагалі. Це вкрай важливо. Без цих змін у нас нічого не вийде. Ця велика війна має стати останнім уроком для України, аби врешті-решт сказати годі всьому тому, що руйнує українську автентичність, годі всьому тому, що є небезпечним для нашої державності.  Для того, аби запобігти трагедіям і гарантувати дітям, молоді, щасливе, спокійне життя. Людям поважного віку – стабільне життя. Зокрема, гарантувати можливості, які у них повинні бути. Захистити тих, хто цього потребує. І бачити красиву країну з сонячними вулицями, де немає безпритульних хвостиків, красивими будинки і пам’ятки архітектури, які бережуть. 

Яким шлях України буде після Перемоги, на вашу думку? 

Бачу тільки автентичний шлях, спрямований на самостійність, сучасність, цивілізацію. Історія, культура, традиції українські настільки самодостатні, що і вони можуть бути продуктом для «рестайлінгу». А ще цей шлях на зустріч Європі та її цінностям – повазі до людської гідності, справедливості, рівності, демократії – які будемо зміцнювати.

Я люблю ходити в театри, де зараз, на щастя, стали показувати ще більше української класики та сучасної п’єси. Українська культура в жодному разі не програє російській. Навпаки.