Герой проєкту “Хоробрі серця” Ілля Вергун “Бостон” про свій рекорд зі знищення ворожих танків, ситуацію на фронті та рудого кота-побратима (ексклюзив)
За лаштунками проєкту “Хоробрі серця” капітан 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Ілля Вергун з позивним “Бостон” розповів, чи була Україна готова до повномасштабної війни та як у нього з’явився рудий кіт-побратим.
Сьогодні, 22 березня на телеканалі “1+1 Україна” відбулася прем’єра 2 епізоду ток-шоу “Хоробрі серця”, ведучими якого стали Ахтем Сеітаблаєв та Валентина Хамайко. У проєкті глядачі можуть побачити цикл історій про українців – військових та цивільних, які здійснили подвиги, захищаючи Україну від російської агресії, зокрема, боронили місто Харків.
Редакція сайту 1+1 побувала за лаштунками “Хоробрих сердець” та поспілкувалася з капітаном 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” Іллею Вергуном “Бостоном”, який за свої подвиги отримав звання Героя України та став кавалером ордену Богдана Хмельницького III ступеня.
На початку весни 2022 року Ілля захищав Харківщину на Ізюмському напрямку, куди росіяни стягнули близько 17 тисяч військових, окупувавши Ізюм. Тоді він уклав парі з командиром свого взводу — хто з них знищить більше ворожої техніки. За 24 години за допомогою “Стугни” Іллі вдалося спалити понад 10 танків і поставити рекорд зі знищення російської техніки. Ексклюзивно для сайту 1+1 він розповів, що відчував у той день, чи була Україна готова до повномасштабної війни та як у нього з’явився рудий кіт-побратим.
Що ви відчували у той легендарний день, коли поставили рекорд за кількістю знищеної російської техніки? Чи відчували ви страх, коли вона їхала на вас?
За себе страху не було, ми під обстрілами щодня. Я боявся тільки підвести піхоту, пропустивши цю техніку до них.
Як ви вважаєте, чи була Україна готова до повтомасштабного вторгнення?
До війни таких масштабів ми точно не були готові. Я думаю, що ніхто з нас не очікував такого, окрім хіба що вищого командування. Це війна із застосуванням усіх видів зброї, окрім ядерної.
Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на фронті? Чи вистачає нам зраз зброї?
Зброї вистачає для того, щоб повільно відступати. Для того, щоб зберігати позиції або йти вперед — не вистачає.
Чи думали ви в часи початку повномасштабного вторгнення, що ця війна затягнеться на роки?
Чесно кажучи, ні. Я не пророк і не великий полководець. Перші пів року ми жили одним днем: вистояли і зберегли позиції — вже добре.
Ніхто не будував планів на майбутнє, принаймні в моїй бригаді.
Як вам вдається підтримувати бойовий дух?
Нам вдається зберігати особовий склад. У нашій роті більшість військовослужбовців, солдатів і сержантів — це хлопці з першої хвилі мобілізації або ті, хто служить за контрактом, тому всі мотивовані.
А мотивація у нас одна — знищення російської техніки.
Як у вас з’явився ваш побратим – рудий кіт Дімон?
Коли ми виходили з Соледару, підібрали кошеня — його маму, і потім вона почала приводити нам потомство, тому в нас була така собі котяча династія. Половина бійців вже порозбирала кошенят додому, а рудого ми лишили на пам’ять про рудого кота, який жив з нами за часів ООС. Його теж звали Дімон. Зараз із нами вже Дімон 2.0.
Дивіться “Хоробрі серця” щоп’ятниці на телеканалі “1+1 Україна”!
