У Міжнародний день кіно: 5 найвідоміших фільмів культового українського режисера вірменського походження Сергія Параджанова

Одним із таких геніїв є Сергій Параджанов — легенда українського і світового кіно, чий творчий спадок досі надихає митців різних країн і поколінь.

Його фільми — це унікальний синтез народної міфології, модернізму та сміливих експериментів із формою. Такі шедеври, як «Тіні забутих предків» та «Колір граната», стали справжніми перлинами кінематографа, які відкривають глядачам нові глибини мистецтва. Параджанов не просто створював кіно — він трансформував його в поетичну магію, сповнену символів, краси й духовності.

2024 рік оголошено ЮНЕСКО роком Сергія Параджанова на честь його 100-річного ювілею. Це особливий привід згадати не лише його творчість, а і його незламний дух, адже попри заборони, переслідування та тиск, він залишився вірним своєму мистецтву і став символом свободи творчого самовираження.

Міжнародний день кіно — це чудова нагода переглянути роботи цього великого майстра та ще раз оцінити його внесок у світовий кінематограф. Творчість Параджанова нагадує нам про силу кіно як мистецтва, що дарує нам можливість побачити світ по-новому. Тож ми пропонуємо зазирнути трохи за лаштунки кінематографічного життя Сергія Параджанова та переглянути не менш геніальні кінокартини вірменина з українським серцем.

Колір граната

Це притча, яка у своїй особливій манері розповідає про життєвий та творчий шлях вірменського поета Саят-Нова. У фільмі відсутні традиційні діалоги, тож альтернативою слугують незвичайні образотворчі прийоми, які показують авторське бачення духовного світу поета, його любові та ставлення до влади й релігії. Новаторський стиль зйомки фільму дозволив Сергію Параджанову отримати визнання у всьому світі. До того ж цю роботу режисера ставлять в один ряд з класикою європейського кіно та називають українським Пазоліні.

Тож якщо вам до вподоби біографія вірменського поета Саят-Нови, яка ще й знята у стилі поетичного кіно, заворожує глядачів мальовничими кадрами, символізмом та глибинним сенсом. То неодмінно гляньте цей фільм, який став візитною карткою Параджанова. До того ж в європейських колах кінематографа Колір граната навіть популярніший ніж Тіні забутих предків.

Легенда про Сурамську фортецю

Грузинський епос оживає на екрані у цій стрічці, насиченій фольклорними мотивами та візуальною експресією. Це один з останніх фільмів Параджанова, який був знятий після майже 15-річної перерви. Тут немає сюжетної складової в традиційному сенсі. Дія фільму відбувається в майже міфічній Грузії епохи Середньовіччя. Якщо уважно вдивлятися, то всі предмети в кадрі несуть певний сакральний сенс, тому ілюстративність Легенди про Сурамську фортецю дійсно вражає уяву, як в сенсі філософської наповненості, так і візуальної єдності.

Кінокартина присвячується грузинським воїнам усіх часів, які віддали життя за Батьківщину. Основою сценарію стала старовинна легенда про те, як готуючись до захисту своєї країни від нападу іноземних поневолювачів, люди зводили фортецю, але кожен раз, коли стіна досягала рівня даху, вона падала. Та чи впаде вона знову?

Українська рапсодія

Українська рапсодія — це не просто красивий та зворушливий фільм. Це гімн стійкості людського духу, який здатний перемогти будь-які негаразди. Фільм розповідає про долю Оксани, молодої дівчини з українського села, чиє життя трагічно змінюється війною. Її коханий, Антон, потрапляє у полон, а сама Оксана змушена тікати від жахів війни. В Українській рапсодії знімалась знаменита українська акторка Наталя Ужвій, а музику до фільму написав Платон Майборода.

Також можна помітити, що фільм відзначається використанням великої кількості українських народних пісень та танців, за допомогою яких Сергій Параджанов хотів підкреслити красу та самобутність української культури.

Арабески на тему Піросмані

На перший погляд, фільм  Арабески на тему Піросмані здається біографічним фільмом про життя та творчість відомого грузинського художника-примітивіста Ніко Піросмані, та це не зовсім так. Це візуальна поема, що поєднує в собі елементи документального кіно, артхаусу та авангардного мистецтва. Цей короткометражний фільм став своєрідним діалогом Параджанова з Піросмані. 

Фільм може приємно здивувати глядачів мальовничими кадрами, насиченими кольорами, фактурами та контрастами. Параджанов майстерно використовує старі фотографії, фрагменти картин Піросмані, етнографічні елементи та театральні постановки, створюючи унікальну візуальну мову. Фільм не має чіткої сюжетної лінії, а радше нагадує медитацію про життя, мистецтво та людську душу.

Ашик-Керіб

Серед творчості Сергія Параджанова — це остання його завершена кінострічка, тому що його наступний фільм, так і не був дороблений до кінця. Фільм Ашик-Керіб наповнений східними мотивами, фольклорними елементами та авторським баченням світу Сергія Параджанова. Кожна деталь має своє особливе значення, кожен кадр — це витвір мистецтва. Ашик-Керіб — це не просто казка, а справжня поезія, що оживає на екрані.

У центрі сюжету — історія кохання Ашик-Керіба. Він бідний, але дуже талановитий ашуг, який закохався в дочку багатого купця — Магуль-Мегері. Сюжет фільму сприймається, як магічний гімн любові, яка здатна перемогти несправедливість, відстань і час та навіть саму смерть.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вірменин з українським серцем: через які випробування довелось пройти відомому режисеру Сергію Параджанову