«Читання – це найкращий тренажер для мови», – Катерина Ісаєнко, директорка Yakaboo Publishing, про найпопулярніші книги серед українців

У межах проєкту «Плюсуй українську» 1+1 media ділиться історією Катерини Ісаєнко, директорки видавництва Yakaboo Publishing.

У спеціальному інтерв’ю Катерина розповіла про роботу видавництва в умовах війни, яким жанрам українці нині віддають перевагу та як за допомогою книг можна перервати емоційний зв’язок з російською мовою, культурою та історією. До того ж Катерина Ісаєнко поділилась особистими книжковими рекомендаціями та літературою, яка допоможе читачам при переході на українську мову.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українська мова – це насправді зброя", - інтерв'ю зі Світланою Ройз у межах проєкту "Плюсуй українську"

Нагадаємо, 7 лютого 1+1 media разом з партнерами анонсувала запуск проєкту «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт реалізовується 1+1 media, разом з WAW: альтернативне медіа та за підтримки МКІП, а також у партнерстві зі Всеукраїнським Рухом «Єдині».

Розкажіть, як змінилась робота видавництва Yakaboo Publishing після початку повномасштабного вторгнення? На що змістились акценти? Яких жанрів почали видавати більше, а яких – навпаки менше?

Повномасштабне вторгнення змінило ставлення українців до літератури. У багатьох пробудився стимул до самопізнання, читання українською, вивчення нашої історії, мови й культури. Звичайно, що наше видавництво відгукується на всі потреби й зміни на читацькому ринку, ми розуміємо, що сьогодні український книжковий ринок потребує якісно іншого підходу щодо розуміння ролі та значення книжки.

Ми намагаємось максимально охопити всі напрями і жанри літератури – бізнес, художня, історична, мотиваційна, психологія і самодопомога. Зокрема, у нас є цікаві книги Дарки Озерної, відомої психологині, її книги ніби «надають послуги» психологічної самодопомоги через книги. Сьогодні така література дуже корисна, оскільки не кожен може звернутися до фахівця, а книга – доступна.

Наша команда зацікавлена в тому, щоб на українському ринку з'являлося більше художньої літератури для дітей і підлітків. Дитячий контент особливо важливий зараз в електронному та аудіоформаті. Адже величезна кількість українських дітей з мамами, рятуючись від війни, змушені перебувати за кордоном, де вони не завжди мають можливість читати українську паперову книгу. Тому зі свого боку ми намагаємося видавати книги одразу у різних форматах – паперовому, аудіо, електронному. Це все  для того, щоб українська книга була доступна нашим людям, які поки що вимушено перебувають в іншому культурному оточенні.

Що зараз читають українці? Які книги у вас є бестселерами?

Те, що українці взагалі читають умовах війни – це вже круто. Ми тішимося, що ринок є, він конкурентний, розвивається. Сьогодні в Україні дуже активно відкриваються нові книгарні різного типу і на будь-який запит. Підхід у всіх книгарень різний, насправді це круто, ми до всіх учасників ринку дружньо налаштовані та зацікавлені, щоб наш асортимент був максимально представлений у них.

Саме в Yakaboo Publishing хітом продажів є «Купи собі той довбаний букет» Тари Шустер. Це така легка книга та історія про те, як зібратися докупи і триматися на плаву у кризові часи. Також у нас мають попит «Нарис історії України» Ярослава Грицака, «Країна стартапів» Дена Сенора і Сола Синґера, «Жінки, що біжать з вовками» Клариси Пінколи Естес.

Інтереси у людей дуже різноманітні, ринок потребує розмаїтого книжкового продукту. Кожен з видавців займає свою нішу, має свої фішки, тому ми намагаємося охопити увагою різні напрями. Наш принцип зараз – українська якісна література з яскравим і привабливим візуалом.

Поділіться, скільки книг на рік вдається видати? Що впливає на тиражі?

У нас все дуже ситуативно, ми нішеве видавництво, але наш показник – приблизно 7-10 книжок на місяць. Це в середньому, за планом. Звичайно, що можуть бути місяці, коли видається менше або більше книг. Хотілось би, щоб ця цифра була більшою, але не завжди все залежить від нас, тому що недостатньо просто купити права на цікаву книжку, її ще треба якісно довести до свого читача, підсвітити, продати й зацікавити. Цей процес залежить від багатьох факторів.

Нам вартує не кількість, а якість. Книжка має бути зроблена якісно, а на це потрібен час і кошти, книга потребує уваги абсолютно на всіх рівнях. Зараз на українському книжковому ринку є проблема, пов’язана із дефіцитом перекладачів. Наприклад, нині має популярність сегмент скандинавської літератури, а професійних перекладачів зі скандинавської мови дуже важко знайти.

Видавництво українських книжок – це про популяризацію української мови та культури. Однак, попри це, деякі українці все ще не можуть відмовитися від російського контенту. Як гадаєте, чому? Як їм можна донести те, що споживання російськомовного продукту (книг, музики, фільмів тощо) впливає на хід війни в Україні?

По-перше, має бути централізована державна політика. По-друге, ми досі є країною, яка, на жаль, має величезний піратський ринок. Тому мають бути регулятори цього ринку. Поки все не буде керовано державою, поки все, що продукує російський контент, стане недоступним, або буде доступним за кошти офіційно — ця історія не зміниться.

Також слід донести людям, що кожна прослухана російська пісня – це їх копійка на кулі, які вбивають нашу країну і наших людей. У публічному просторі всі мають спілкуватись українською, що ми маємо підтримувати свій контент, а не споживати російський. Просто треба усвідомити, наскільки важливо не спонсорувати ворога.

Від початку повномасштабної війни частка українськомовних громадян зросла, але залишаються ті, хто продовжують спілкуватись російською. Як людям перервати емоційний зв’язок з російською мовою? Як в цьому можуть допомогти книги?

Ми можемо багато говорити про роль і вплив книжки, але поки в усіх містах люди тотально не заговорять українською, поки всі послуги не надаватимуться державною мовою, доти не буде змін. У таких процесах роль книжки дуже велика. Люди мають читати якісну українськомовну книгу, дивитися хороші фільми українською, слухати нашу музику та бачити, що українськомовний продукт є, він всюди, він доступний і якісний.

Мені здається, нам не вистачає амбасадорів, які будуть закликати та казати: «Дивись, яка крута українська музика, які цікаві українські фільми, книги! Це все – твоє!». Це має бути підсвічено новинами, телебаченням, це має просуватися і робитись модним. Наш лозунг «Читати — завжди ОК!» – як варіант заклику, що читати – це модно. Нарешті має і просуватися мода на те, щоб бути розумним, ерудованим, обізнаним і начитаним. Тому варто читати різну літературу, але тільки не піратську та не російську.

«Майбутнє України – за мовою і культурою. Немає мови – немає культури  та нації»

Як нам варто діяти надалі, аби російська мова, культура та контент не стали домінантними в українському середовищі після Перемоги?

Все буде залежати від державної політики, яка має бути виважена, правильна, грамотна. Претенденти на державні посади всіх рівнів мають складати іспит з української мови, не для галочки, а справжній. Документація всюди має вестися українською, не умовно, а реально. А надалі – питання часу. У нас має вирости покоління людей, які будуть свідомо ставитись до питання з викорінення всього російського. Просто треба прийняти і зрозуміти, що Україна певний історичний період була колонізована, русифікована, відбувалось це дуже активними і агресивними методами багато століть поспіль з багатьма жертвами. Тому це тяглий у часі процес.

Усе має бути звільнено від колонізації та русифікації. Треба визнати і зрозуміти, що майбутнє України – за мовою і культурою. Немає мови – немає культури та нації. Тому має бути якісна українська освіта, гарна книжка, хороше українське кіно, гарно дубльовані фільми, українська музика. І тоді все російське до нас не повернеться.

Розкажіть, як ви обираєте книги для публікації та перекладу? Які вимоги впливають на цей вибір? Загалом, як відбувається цей процес?

Першочергово на це впливають потреби ринку. У нас є відділ аналітики, який стежить за ринком і попитом. Ми дивимось, що видають інші видавництва, як це продається, що шукає читач. Обираємо книги колегіально, прислухаємось до нашого відділу продажів. Засідає наша редакційна рада, ми приймаємо колегіальне рішення, купуємо права, шукаємо перекладачів, збираємо цілу команду людей, які працюють над окремою книгою. Іноді буває так, що для того, аби книга вийшла візуально красива, ми відвідуємо друкарні, самостійно відбираємо фарби, каптали, лясе, дивимося, як наживо все буде пасувати і чи задум реалізується відповідно. Тому народження книжки – це справжня магія з багатьма складниками і великою працею багатьох людей.

«У такий непростий час для українців книжка є берегом, який тримає здорову психіку, дозволяє заземлитися та відволіктися від новин»

Одним із важливих та водночас складних питань сьогодні – пояснювати дітям, що таке війна. На вашу думку, як зараз обережно показувати малечі війну через книги? Що важливо враховувати при цьому? Чи займаєтесь ви видавництвом дитячих книг про війну?

Дитяча книга – це дуже складна історія, над нею має працювати цілий гурт психологів і людей, які знаються на цій темі. Саме у нашого видавництва Yakaboo Publishing поки незначний контент для малечі. Тому, якщо комусь цікава ця тема, то я дуже б радила простір дитячого читання BaraBooka, при Малій академії наук, яку очолює Тетяна Стус. Усі письменники, які гуртуються навколо цього простору дитячого читання, – це прекрасні фахівці, які просувають дитячу книгу.

Величезна робота проводиться саме з боку Yakaboo щодо адаптації дітей і їхніх батьків до сьогоднішніх реалій. Так, ми розміщуємо безкоштовні матеріали на сайті та у мобільному застосунку Yakaboo від Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), які фахово допомагають батькам і дітям долати труднощі та виклики сучасних реалій. Ще один з цікавих і важливих напрямків – розповсюдження брошур від ЮНІСЕФ про ментальне здоров'я, про допомогу дітям під час війни, про методики взаємодії. Оскільки у Yakaboo дуже велика клієнтська база, то в кожне замовлення на відповідну тематику вкладаються ці матеріали, які ЮНІСЕФ надає безкоштовно в межах партнерства.

Ще є важлива співпраця з компаніями Join UP і Sky Up, які розробили дуже потрібну книжку про те, як подорожувати з дітьми з аутичним спектром під час війни. Вони попросили про допомогу і команда Yakaboo пішла на зустріч, безкоштовно розмістивши  посібник «Подорожі без бар'єрів» на сайті та в мобільному застосунку. Зараз багато сімей вимушені подорожувати і потребують підтримки. Тому ці безкоштовні матеріали є у вільному доступі, всі можуть заходити, читати, знайомитись, поповнювати свої знання і бути обізнаними щодо того, як жити у сучасних реаліях під час війни. І ми дійсно вважаємо, що у такий непростий час для українців книжка є берегом, який тримає нашу психіку, дозволяє заземлитися та відволіктися від новин.

«Читання – це найкращий тренажер для мови»

Поділіться книгами, які, на вашу думку, допоможуть українцям у переході на українську мову.

Для того, щоб перейти на українську мову, треба багато читати будь-яку художню літературу українською. Щовечора, замість того, щоб вбивати час у соцмережах – пів години почитати. Якщо ви це будете робити тиждень, два, місяць – це стане продуктивною читацькою звичкою. Читання – це найкращий тренажер для мови. Тому що, коли людина споживає текст, дивиться на нього, вона запам'ятовує специфіку синтаксису, бачить, як будуються речення, пізнає якісь цікаві фрази, живу лексику.

Дуже раджу читати Євгенію Кузнєцову, зокрема книги «Спитайте Мієчку», «Драбина», відстежувати всіх номінантів премій, читати Олександра Михеда, Артема Шевченка. Знайомитись з різною українськомовною літературою — від жахів до дитячих книжок. Головне — робити це щодня. Якщо сьогодні у вас немає українськомовного читання — значить у вас має бути якийсь українськомовний подкаст на YouTube, чи гарне кіно.

Крок за кроком у вас все вийде. Треба просто робити це з любов’ю, віддатись цьому процесу, максимально з пошаною ставитись до всіх, хто захищає нас, пам’ятати, що величезна кількість людей, блискучих поетів, акторів, достойних професіоналів кладуть своє життя за те, щоб ми могли продовжувати жити і говорити про книжки і читання. Ми маємо сьогодні жахливі освітні та інтелектуальні втрати. Днями більшість через соцмережі дізналися, що Максим Кривцов, воїн, прекрасний молодий поет, загинув, встигнувши потримати в руках свою книгу поезій. Влітку загинув художник і письменник зі Львова Андрій Гудима, книга якого «69 спецій для серця» отримала відзнаку ім.Шевельова. У цій війні ми маємо, на жаль, ще одне Розстріляне Відродження. Це великі втрати, і це та ціна, яку ми платимо, щоб зберігати можливість говорити українською та робити українські книги, жити і бути як нація. За це маємо бути вдячні нашим Силам безпеки й оборони.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Суржик зараз – це ознака великого бажання почати говорити українською мовою», – Марічка Падалко про перехід на українську мову

Що читаєте особисто ви? Яку літературу можете порекомендувати?

Особисто я читаю абсолютно всі верстки, які рекомендуються до друку, та все, що треба обрати і прийняти в роботу. Дуже люблю історичні художні романи. Оскільки моя донька є прихильницею Стівена Кінга як у гарному перекладі, так і в оригіналі, мені теж доводиться читати цього автора, щоб бути з нею на одній хвилі. Я люблю нон-фікшн, бізнес літературу, літературу про управління й освіту, адже я маю бекграунд освітянки. Мені дуже подобається словникова література, словники — це моя слабкість. А ще мені до вподоби творчість Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Іларіона  Павлюка, Анни Малігон, Ірени Карпи, Андрія Бондаря, Тані Стус та всіх сучасників, які у нас зараз в роботі. Я мушу багато читати, щоб розуміти, що цінного треба запропонувати читачам, щоб вони  полюбити читати свою літературу.

Улюблених книг багато, але з класики фаворити такі: «Чарівна гора» Томаса Манна, дуже люблю і багато разів перечитувала «Пригоди бравого вояка Швейка» Ярослава Гашека у розкішному перекладі Степана Масляка. Окрім цього, люблю всю драматургію Вільяма Шекспіра у перекладі Пантелеймона Куліша, вважаю його переклади недооціненими сучасниками. До рекомендацій також завжди додаю  «Кобзар» Тараса Шевченка  – книга на всі часи і ситуації.