Куди поїхати на відпочинок восени: ведучі "1+1 Україна" та "1+1 Марафон" назвали улюблені місця сили

В умовах постійних стресів на тлі війни кожен потребує відновлення. Осінь — чудовий час для відпочинку. Що може бути краще, ніж подорож Україною, де кожен куток сповнений рекреаційними місцями? Головне — пам'ятати про безпеку та не нехтувати повітряними тривогами. Ведучі 1+1 Руслан Сенічкін, Людмила Барбір, Валентина Хамайко, Єгор Гордєєв, Марічка Падалко, Святослав Гринчук і Неля Шовкопляс поділилися своїми улюбленими місцями для відпочинку в Україні восени.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Де відпочити в Україні восени: найкращі місця щоб відвідати

Людмила Барбір

Будь яка точка в Україні могла б бути моїм місцем сили, але найпотаємнішим для мене є місцина моєї бабусі Марічки - це гори у Виженці (Виженка і гори довкола). Я бігала цими лісами ще змалечку, збирала там гриби і зараз люблю, як приїду, туди по гриби йти. Там я відновлююся, там відчуваю особливий зв’язок з природою. Це найпотужніше місце сили для мене у Карпатах. 

Валентина Хамайко

Для мене місце сили – це Карпати. На Говерлу підіймалися всією сім’єю, коли Андрійку не було ще й року. З того часу поки що не вдалося повторити нам усім разом цей похід. Чоловік із старшою донькою Соломією ходив ще раз. Але, напевно, цього року не буде ще одного підйому. У тому місці, де ти починаєш підйом і бачиш ці величезні коріння дерев – вони для мене якісь дуже символічні. Там так тихо, красиво. Ти бачиш, як від того великого потужного коріння виростають могутні дерева і все це вплітається в велику сильну гору. Це можна порівняти і з сім’єю: від сили твого роду залежить наскільки стійкий і ти будеш.

Марічка Падалко

Київ для мене є важливим місцем сили. Відчула це вперше, коли в років 19 поїхала надовго з дому до США на навчання. Поїхати на рік з України в 90-х це не те саме, що поїхати зараз. Це був зовсім інший світ, який тоді дуже сильно відрізнявся від нашого. Попри сильну відмінність стилю життя і розвитку між тодішньою Україною і Сполученими Штатами перші півроку я насолоджувалася новими можливостями, а наступні півроку рахувала дні до того часу, як повернуся додому. Я своєму поверненню раділа весь наступний рік. Кожен день прокидалася і думала «Боже, як здорово, що я повернулася». І щось подібне було і зараз, коли треба було вивозити дітей у лютому 2022 року, на певний час залишати місто і потім їх повертати додому. Як ніколи усвідомлення цього року, що рідна земля, рідний дім, рідна квартира, рідне ліжко – воно само по собі дає тобі силу, яку не можна нічим виміряти.

Святослав Гринчук

Згадуючи місця сили, перше, що спадає на думку це — Кайзер. Львів'яни зразу зрозуміють, а не львів'янам треба, мабуть, пояснити. Кайзер — це скорочено від Кайзервальд. Величезний лісопарковий масив у Львові. Його «фішка» в тому, що він водночас доволі великий, не надто залюднений, як якась віддалена заміська зелена локація, та в той же час - зовсім недалеко від центру. Умовно, ви можете зустрітись з друзями у центрі, і якщо є настрій — вже хвилин за 20 бути на відносно "дикій" природі. Або навпаки, зустрітись, аби відпочити на природі, але, якщо є запал - спуститись потім до міста, щоб ще забігти в якусь кав'ярню абощо.

У різних закутках Кайзера — багато класних і мальовничих місць. Як відомих та популярних, наприклад, гора Високий Замок чи скансен «Шевченківський гай», так і менш затоптані туристами: Лиса гора, ставки, альтанки, пагорби, лижний спуск, який я щоправда, не впевнений, чи досі функціонує за таким призначенням, є навіть доволі старовинна церква на околиці. У мене там знайдеться з два десятки “точок” з дуже приємними і веселими спогадами ще зі шкільного, чи студентського часу. А коли засидітись дотемна — можна звідти розглядати вдалині внизу вогні міста. Коли повертаюсь до Львова — регулярно туди вибираємось з друзями. Неначе невеличка оаза поза часом і цивілізацією просто посеред міста 21-го століття. Мені дуже до вподоби такі контрасти.

Єгор Гордєєв

Сам Київ для мене і є місцем сили, бо тут народився, з ним пов’язано багато спогадів. Це місто навіть не людей, а простору. Всі міста змінюються – хтось приїжджає, хтось виїжджає, але навіть якщо у Києві буде велика зміна людей, все одно залишиться та сама атмосфера. Це унікальна історія для міст. Тому що Берлін, Париж, Лондон – це все міста людей. А в Києві якась енергія йде з землі. У мене купа таких місць, де можна пройтись, подумати, помріяти – на Подолі маю кілька точок класних. Відкрив для себе Закарпаття – це абсолютно невідомий край і я його для себе називаю українською Умбрією. Тому що там дуже багато чого збігається – і за ментальністю, і за краєвидами, і за багатством землі. Там купа таких місць, наприклад, Чорна гора – це колишній вулкан. Ти просто приходиш, бачиш, що земля тепла навіть взимку і заряджаєшся від неї. Це щось неймовірне!

Неля Шовкопляс

Моїм найріднішим місцем сили є Харківщина, рідне Барвінкове, яке постраждало від російської агресії. Вдома було гарно, спокійно. Город, луки, річка. Кайфую, коли виходиш на луки, де обабіч ростуть великі тополі, верби. Лягаєш у траву, дивишся на небо, а воно безкрайнє, і спостерігаєш за тим, як шумлять тополі, дихаєш на повні груди, відновлюєшся, насичуєшся, набираєшся сил. Сильно полюбила захід України — Карпати та Львівщину. В містечко Черляни, в якому ми з дітьми жили під час евакуації, я просто закохалася. Там дуже затишно і красиво. Є місця, до яких ти прив’язуєшся, або де ти географічно народилася — тобі там добре, бо там твоя родина. Але мені зараз добре там, де є класні люди і де я внутрішньо наповнююсь.