"Наша робота важлива, як ніколи раніше", – старша випускова редакторка УНІАН Марина Григоренко
Старша випускова редакторка УНІАН Марина Григоренко розповіла як зустріла велику війну 24-го лютого.
За яких умов ви дізналися про початок повномасштабної війни? Що зробили першочергово 24-го лютого?
На 24-те лютого в мене була запланована відпустка.
За кілька тижнів до неї я почала сумніватися, але колеги наголошували, що не треба накручувати себе, слід відпочити. Власне, о 4 ранку я їхала в таксі до аеропорту та продовжувала читати новини. Одразу після виступу російського диктатора почула перші вибухи у Києві. Тож переглянула наш сайт та Telegram-канал, зателефонувала керівнику та повідомила, щоб будили редакцію. Повернувшись додому, одразу сіла працювати.
Ваші перші думки були про роботу, а не про власну безпеку. Як це можете пояснити?
Як не парадоксально, але саме робота врятувала від психічного зриву, від того стану, коли ти постійно нервуєш, прокручуєш різні сценарії та панікуєш. Ми просто працювали, фактично місяць без вихідних. Цей режим, який постійно вимагав від нас залучення, однозначно допоміг не скотитися в паніку та залишатися з холодним розумом.
Ми доволі швидко адаптувалися до нових викликів, тож сьогодні працюємо в збалансованому ритмі.
Як переформатувалася ваша робота із початком великої війни?
Наш формат діяльності дозволяє працювати як в онлайн, так і в офлайн-режимі, тож переважна більшість колег з нашого сайту залишилася працювати та максимально сконцентрувалася, попри все. Хоча дехто працював з підвалів, з інших міст або країн.
Перший місяць війни провела здебільшого в метро. До великої війни мої обов’язки були поділені на дві частини: з одного боку – я старша випускова редакторка, тобто координую роботу інших колег, спілкуюся безпосередньо із керівництвом, контролюю наповнення сайту. З іншого – я працюю над проєктами про туризм і кіно. Також періодично допомагаю колегам вести Telegram-канал та ставити новини на сайт, чим активно займалася в перші місяці війни.
На чому ви розставляєте пріоритети при координації роботи інших колег?
Я прихильник чіткої роботи, хоча розумію, що всі ми можемо робити помилки. Оскільки сама серйозно ставлюся до будь-якої роботи, такого ж підходу вимагаю від колег. Також для нас важлива злагоджена командна робота.
На чому ви зараз акцентуєте основну увагу при публікації статей? Чи відчуваєте підвищений рівень відповідальності перед аудиторією?
Прийнявши виклики великої війни, ми маємо добре аналізувати потік інформації, а також більш зважено відноситися до того, що можна оприлюднювати. Через декілька місяців з початку вторгнення ми зрозуміли, що читачі потребують додаткового контенту, всім потрібна була якась розрядка. Відповідно, проєкт «Туризм» повернувся, хоча й переформатувався під актуальні потреби. Розумію, що вже не буде так, як до початку великої війни, але контент публікуємо різний – військовий, суспільно-політичний, економічний, але також не забуваємо і про легкий, тому що люди цікавляться всім.
Яку роль відіграє журналістська робота в умовах війни?
Наша робота важлива, як ніколи раніше. ЗМІ мають фільтрувати і структурувати увесь потік інформації, який надходить шаленими темпами з різноманітних джерел.
Нам важливо бути тим самим великим перевіреним ЗМІ, щоб читачі були переконані: зайшовши на наш сайт або Telegram-канал, вони отримають перевірену та обʼєктивну інформацію. До того ж ми розповідаємо про події не лише для українського читача, але й за кордон.
Розкажіть про подію або особисту людську історію, що залишила неабиякий слід у вашій свідомості?
Таких історій насправді дуже багато, і важко виділити якусь одну. Напевно, найбільше мене вразили люди, від яких ніхто не очікував такої залученості. Наприклад, «Настя з песиком з Уханя», яку ще у 2020 році ніхто серйозно не сприймав. З початком великої війни вона активно волонтерить, організовує збори, допомагала людям виїжджати з Херсону, доставляла туди воду та продукти. Це одна з багатьох маленьких історій, які вражають.
Ворог, окрім того, що руйнує інфраструктуру, ще й забирає все, до чого ми звикли.
Як ви підтримуєте власну продуктивність?
Ворог, окрім того, що руйнує інфраструктуру, ще й забирає все, до чого ми звикли. Тому для мене важливо робити ті речі, що приносили радість ще до повномасштабного вторгнення. Прогулянки на природі, подорожі, походи в кіно чи перегляди серіалів, вивчення іноземних мов, зустрічі з друзями – все це надає мені сил і допомагає триматися.
Сьогодні розумію цінність та мінливість життя, не відкладаю нічого на потім.
Якою ви уявляєте Перемогу України? Що зробите першочергово?
Мені здається, що Перемога не буде миттєвою, а стане довгим та важким процесом, який доведеться пережити. Ми маємо розуміти, що повинні пройти великий шлях для того, щоб вийти на кращий рівень, щоб не згаяти всі здобутки та довести, що всі жертви не були марними.
