"Не на фронті має вирішуватись мовне питання. Про це маємо думати ми з вами", - Руслан Сенічкін, ведучий «Сніданок з 1+1» 

1+1 media спільно зі Всеукраїнським Рухом «Єдині» продовжує реалізацію проєкту «Плюсуй українську» з метою популяризації української мови та культури. Цього разу розповідаємо історію ведучого ранкового проєкту «Сніданок з 1+1» на каналі 1+1 Україна Руслана Сенічкіна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Новорічний випуск «Сніданку з 1+1» підіб’є підсумки року та проведе великий розіграш подарунків

В ексклюзивному інтерв’ю для YouTube-каналу «Єдині» Руслан поділився корисними порадами для переходу на українську мову. Окрім цього ведучий розповів власну історію того, як Карпати надихнули його вивчати рідну мову, якій літературі віддає перевагу та що є його внутрішньою опорою.

Нагадаємо, що у вересні 2023 року 1+1 media спільно зі Всеукраїнським Рухом «Єдині» підписали меморандум про співпрацю, в межах якого консолідація зусиль буде спрямована на популяризацію української мови та культури.

Тоді на допомогу прийшла подорож до Карпат, завдяки чому я став більше занурюватися в українськомовний простір

Розкажіть, в якому мовному середовищі ви виросли? У який момент свідомо вирішили перейти на українську мову? Яким був цей перехід?

Я родом з Дніпра, де виховувався в російськомовному середовищі. В школі на той момент (а це середина 90-х) уроки української мови та літератури були факультативні. Тому російська мова завжди превалювала в моєму житті, тож здебільшого говорив саме нею. Але я не стидаюсь цього, бо це мій досвід і сторінка мого життя.

Потужно вивчати українську почав через елементарні речі – працювати треба було державною мовою. При переході оточував себе українськомовним контентом та середовищем, постійно практикуючи вимову. Хоч мені і подобалося, як я звучу українською, але все одно виходило неідеально. Саме тоді на допомогу прийшла подорож до Карпат, завдяки чому я став більше занурюватися в українськомовний простір. Коли поїхав у гори в середині нульових, поринув у справжній смак української мови заходу нашої країни та карпатського простору. У той час мене це дуже захопило. 

Як гадаєте, чи змінилась би теперішня ситуація, якби в Україні було більше україномовного населення?

Якби всі ми раніше почали думати масштабно, то, як мінімум, кремль не просував би свої наративи про утиски російськомовного населення, яке нібито прийшли звільняти.

Думаю, що на 30-му році незалежності Україна заслужила, щоб громадяни говорили українською. Без знання рідної мови ми не можемо мати нормального європейського майбутнього, адже в будь-якій цивілізованій країні Європи їхня національна мова є першочерговою. На жаль, у нас для більшості українська була другорядною. Тому це одна з причин того, що нас прийшли «звільняти» і захищати російськомовних.

Набагато важливіше, що наші захисники повернуться в країну, де громадяни спілкуватимуться українською, де пануватиме українськомовний культурний простір.

Деякі люди наводять в приклад військових, які не перейшли на українську мову, а продовжують спілкуватись російською, кажучи: «Якщо не переходять вони, то чому маю я?» Що ви думаєте про це? 

Це тотальна маніпуляція тих людей, які не хочуть вчити українську мову. Нашим військовим можна говорити будь-якою мовою. Куля не вибирає – влучати їй в російськомовного чи українськомовного. Під обстрілами наші захисники не думають про мову, вони боронять нас, віддають свої життя, щоб ми мали можливість жити, дихати, працювати, мріяти про щось.

Зараз не на фронті має вирішуватись мовне питання. Про це маємо думати ми з вами. 

Як особисто ви ставитесь до помилок? Що можете порадити, аби ті, хто переходить на українську, не боялись помилятися?

Дуже важливо оточувати себе людьми, які зможуть вказати на певні помилки, але при цьому не будуть вас стидати чи насміхатися. Не бійтесь помилятися, адже тільки через можливість робити помилки можна навчитися грамотно говорити українською мовою.

Я можу помилятися в ефірі “Сніданку з 1+1” і моя колега Людмила Барбір, справжня носійка українських традицій, бо вона родом з Гуцульщини, виправляє мене.  Я навіть сам прошу, щоб вона вказувала на мої помилки, бо лише так можна дізнатись, як все ж таки буде правильно.

Неважливо, що ви робите помилки, важливо, що при цьому ви керуєтесь бажанням українізувати простір навколо себе.

Мова – це питання безпеки

Чи погоджуєтесь ви з тим, що мова – це безпека?

Безперечно, мова – це питання безпеки. Доказ тому – українці за кордоном, які спілкуються російською, можуть змішатися з ворогами та тими, хто представляє рф. Як можна відділитись від росіян, довести, що ти українець? Знанням української мови.

Українська мова – це безпека ще й тому, що вона рятувала життя іншим. Коли люди не розуміли, чи росіянин в пікселі, чи українець, на допомогу якраз приходила мова. 

Як гадаєте, чому зараз важливо переходити на українську мову?

Коли ми стаємо на шлях до української мови, у нас ніби складається пазл – ми розуміємо, що були жертвами російської пропаганди, роками споживали російський контент з усіма його наративами. Зараз необхідно рухатись в іншому напрямку, оточувати себе всім українським, бо інакше просто неможливо.

Треба усвідомити, що ми не просто живемо на території України, ми є громадянами цієї країни, ми керуємось законами, які тут ухвалюються, тому ми маємо знати державну мову, вивчати історію та культуру.

Які поради ви можете дати тим, хто переходить на українську мову?

Записуйте себе на диктофон, щоб чути, як ви вимовляєте ті чи інші слова. Постійно говоріть українською та тренуйте вимову. Я, наприклад, колись, поки їхав у громадському транспорті, прикладав телефон до вуха, удавав, що ніби з кимось розмовляю, а сам просто говорив щось українською і тренував вимову.

Створюйте навколо себе українськомовний простір, оточуйте себе нашим контентом. Підписуйтеся на класних блогерів. Знаходьте людей, яких вам приємно чути, як вони говорять українською, вам тоді захочеться повторювати за ними.

Зараз все переповнено українськомовним якісним контентом, просто створіть його навколо себе. Не бійтеся говорити, помилятися, заохочувати інших, виправляти чиїсь помилки. Створюйте собі виклики, наприклад, сьогодні говорити пів дня виключно українською мовою. Виписуйте слова та фрази, які неправильно говорите, або в яких є сумніви. Такими діями поступово можна вдосконалювати українську мову.

Для мене важливі історії українців, які пережили пекло, але знаходять в собі сили жити далі

Що зараз є вашою внутрішньою опорою?

Багато людей з мого кола зараз воюють, багато особистих втрат я пережив. Було два прильоти в дім в Дніпрі, де я народився і виріс. Мого сусіда вбила російська ракета. Постраждала школа, в якій я вчився...

Для мене важливі історії українців, які пережили пекло, але знаходять в собі сили жити далі. Не в тому сенсі, що вони мене надихають, а в тому, що цим людям вдалось, попри все, налаштувати себе на продовження життя.

Поділіться книжковими рекомендаціями. Загалом, яку літературу ви читаєте?

Віддаю перевагу науковій літературі та освітньому контенту. Наприклад, можу порекомендувати «Історія світу від найдавніших часів до сьогодення» Джеремі Блека, «Ікони на ящиках з-під набоїв» Соні Атлантової та Олександра Клименка. Це та література, яка буде актуальною для нашого часу