ROXOLANA у проєкті "Плюсуй українську": про мову, львівські діалекти та вплив регіону на творчість
"Плюсуй українську": ROXOLANA про творчість під час війни та популяризацію української мови.
1+1 media спільно з партнерами продовжують популяризувати українську мову та культуру в межах проєкту «Плюсуй українську». Цього разу новою героїнею спеціальних матеріалів стала співачка та авторка пісень ROXOLANA. В інтерв’ю вона розповіла про благодійні концерти для військових і створення пісень воєнного часу. Окрім цього, співачка поділилась порадами для тих, хто тільки починає переходити на українську мову
Нагадаємо, 7 лютого 2023 року 1+1 media разом з партнерами запустили проєкт «Плюсуй українську», спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт реалізовується 1+1 media у партнерстві зі Всеукраїнським Рухом «Єдині».
Ви родом зі Львова. Яка говірка притаманна цьому регіону? Які цікаві діалектизми можете по-особливому виділити?
Думаю, як і кожен регіон, Львів має свої специфічні фрази й слова, які там вживають найчастіше. Я переїхала до Києва у 6-7 років, що доволі рано, і на той момент мій словниковий запас вже був львівський. Тому не усвідомлювала, що іноді в столиці мене ніхто не розуміє. Наприклад, у Львові постійно використовують «мешти» або «шкари», коли говорять про взуття. Звісно, що ми ходили випити «філіжанку» кави, подруг називали «коліжанками». У мене мама так досі каже: «Я піду зустрінусь з коліжанкою».
Зараз вже менше спілкуюсь львівськими діалектизмами. Але все одно певні слова вживаю – «ґаляретка», «канапка»... До речі, з канапкою цікаво. Для мене це бутерброд, а для всіх – диван. Тому Львів має свою особливу специфіку та свій перелік цікавих слів-діалектизмів.
«З самого дитинства музика була присутня в моєму житті, вона була завжди поруч».
Як загалом регіон вплинув на ваше формування як артистки?
Вплинув своїми звичаями й традиціями. У мене в родині було прийнято за столом співати пісні. На кожне свято, застілля до батьків приходили родичі чи друзі, всі ці посиденьки завершувались народними піснями. Це була звичайна річ для нас. Ми співали різні пісні, які були постійно на слуху. В різдвяний період співали колядки, їздили одне до одного в гості, колядували. Це було частиною повсякденного життя, а не чимось особливим. Думаю, що таким чином усі ці народні пісні й традиції сильно в мені вкорінилися з самого дитинства, відклались на підсвідомому рівні.
Від початку повномасштабного вторгнення ви проводите багато благодійних концертів, зокрема й для наших військових у прифронтових місцях. Розкажіть про це детальніше. Як проходять ці виступи? Яка атмосфера панує? Який фідбек отримуєте від військових?
Часто жартую, що, мабуть, артистам такі концерти потрібні більше, ніж військовим. Адже ми дуже заряджаємось від них. У моменти зневіри, коли ти приїжджаєш туди до хлопців, бачиш їх, то тобі стає спокійніше, з'являється таке приємне відчуття того, що ти щось значуще робиш для цих хлопців, які є абсолютними героями.
Завжди панує дуже класна атмосфера. Пам’ятаю перший концерт, на якому взагалі не розуміла, що ми можемо сказати військовим, що ми можемо їм заспівати, відчувала себе трохи абсурдно, бо наче музика під час війни – це дуже дивно. Нас попросили не співати сумних пісень, тому з першого дня, з першого концерту ми так і робимо – постійно намагаємось їх розважити, поспівати разом з ними, потанцювати. Розумію, що моментами їм незручно це робити, вони соромляться, але врешті-решт це все одно якась розрада для них. Можливо, коли починається концерт, усі дуже закриті, холодні й стримані, а вже під кінець у них з’являється усмішка, вони відкриваються, можуть потанцювати, пожартувати.
«Своєю творчістю хочу підтримати людей».
У вашій дискографії налічуються пісні, що стосуються теми війни, такі як: «Не бійся», «Тримайся», «Дуже тепла пісня» та інші. Розкажіть детальніше про створення пісень воєнного часу. В яких станах ви при цьому перебуваєте? Що прагнете донести цими хітами?
Це завжди різний настрій. Як і у всіх людей, це такі емоційні гойдалки протягом всього часу повномасштабного вторгнення – від дуже глибокого смутку до надії. Наш народ насправді має хороше почуття гумору і навіть в якихось жорстоких, сумних ситуаціях робить меми. У нас навіть є пісня про меми – «Тримайся». Тоді мене надихнуло фото зруйнованого внаслідок удару будинку в Бородянці, де на кухні однієї з квартир вціліла фігурка півника. Це був відомий знімок в мережі. Я написала рядки: «Кожного разу мене питають, як я? Я відповідаю і я не вагаюсь — я, як та тумбочка біля стінки, — я тримаюсь». Українці полюбили цей мем, тому згодом я зробила пісню.
Перебуваю у зовсім різних станах при створенні пісень. Мабуть, це відчуття, які у всіх нас є. Поглинаю настрій в суспільстві або в моєму оточенні та проливаю його в піснях, які виходять дуже різні. Своєю творчістю хочу підтримати людей. Насправді мені завжди хочеться давати якусь надію, навіть в такі найбуремніші, найтемніші часи. Можливо, десь підняти людям настрій, надихнути їх, десь дозволити поплакати. Це така музична терапія.
У 2022 році ви переспівали знамениту пісню «Люди як кораблі», написану Кузьмою та гуртом «Скрябін». У тематичному відео до цієї пісні взяли участь волонтери, медики, переселенці з окупованих територій. Як прийшла ідея залучити до зйомок простих людей? Чому вирішили це зробити?
Ця пісня їздила з нами в турі «Тримайся», який завершився Вінницею, де, на превеликий жаль, ми втратили нашого звукорежисера, молодого хлопця Женю Коваленка. Це була його улюблена пісня, він постійно нас просив її випустили, але ми вагалися. Під час туру ми, скажімо, «тестували» цю пісню. А коли сталась загибель Жені внаслідок ракетної атаки по центру Вінниці, зрозуміли, що точно будемо випускати «Люди, як кораблі». Не хотілось робити нічого надзвичайного. Хотілось просто закласти глибокий сенс, який криється в самих людях. Адже люди, як кораблі, вони поруч з нами. Буває, що ми самі пливемо по морю, не бачачи інших кораблів, тобто інших людей, але вони точно є. Всі ми пливемо в одну сторону, на берег перемоги…
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Лед тронулся", "вешать лапшу" і "редко, но метко": як правильно сказати російські вислови українською
Тоді ми просто усвідомили, що сила криється в простих людях, які поруч з нами. Неважливо, хто ти, яка у тебе професія, – ти завжди є дуже потрібним і ти завжди є підтримкою, рятівним колом для когось. Тому з командою вирішили зробити відео максимально трушним. Це одна з тих робіт, коли все йшло легко й швидко. Пошук людей для відео був не важким. У ролику ще мали бути військові, які на той момент були при виконанні своїх обов'язків, а не на ротації. Вони мали на день приїхати до Києва на зйомки, але, на жаль, не змогли через зрозумілі причини. Ми дуже швидко знайшли людей. Хоча ми замучили їх дуже, тому що зйомки тривали дійсно довго, але вони всі смиренно виконували свою акторську роботу. Пишаюсь цими людьми.
«Треба знаходити тисячу причин для того, щоб відчувати радість, яка є в кожній дрібниці».
Минулого року ви заранжували й заспівали для телеканалу ТЕТ сингл «Закохані в життя» – трек про цінність кожної хвилини, спільних моментів і радості від повсякденних дрібниць. Наскільки вам близькі ці цінності? Загалом, що думаєте про пісню та чому все ж таки вирішили стати голосом закоханого у життя телеканалу?
Ці цінності мені дуже близькі. Зараз здається, що навколо лише суцільний смуток, куди не подивишся, всюди безрадісно й сумно. Але я вважаю, що життя все одно триває і треба знаходити тисячу причин для того, щоб відчувати радість, яка є в кожній дрібниці – в тому, що ти сьогодні прокинувся, написав своїй коханій людині або другові, випив смачну каву… Тому у нас тут максимально сходяться бачення на життя. У мене навіть є пісня «Три хвилини», яка якраз про те, що, коли ми забороняємо собі робити щось, що приносить нам радість, то хоча б на ці три хвилини дозвольте собі бути закоханим в життя.
Окрім схожих цінностей, мені дуже сподобався меседж. Ми навіть вирішили зробити своє аранжування і вийшло справді класно. Команда телеканалу ТЕТ навіть в скрутні часи щось робить, творить, створює життя в контексті війни. І це мені теж дуже імпонує.
У грудні 2023 року ви випустили альбом «Настрій: колядувати», до якого увійшли колядки, щедрівки, а також віншування — різдвяні привітання у віршованій формі від артистів та відомих людей. Розкажіть, чому ви вирішили саме таким чином підсилити українські різдвяні традиції й культуру? Як виникла ця ідея?
Цей проєкт реалізувався дуже швидко. Його ідея була, мов спалах, і прийшла мені напередодні Різдва. Мені хотілось зробити колядки й щедрівки в поп форматі, в більш масовому вигляді, щоб це могла почути і молодь, і старші люди. Буквально місяць у нас зайняло все – від ідеї до реалізації. Мені здається, що дуже класно таким чином не лише зберігати наші традиції, а й перевтілювати їх, давати їм сучасне дихання.
Останнім часом дуже гостро відчувається час, незрозуміло, чи була б у мене така можливість наступного року. Тому загадала про свою велику мрію та вирішила спробувати це зробити. Почала писати артистам для того, щоб залучити їх. Причому нікому не нав'язувала, а просто розповідала ідею. Дуже пощастило, що багато артистів погодились, серед яких: Володимир Дантес, KAZKA, Марія Квітка, MONATIK, Пилип Коляденко. Буквально за 40 секунд я накидала трек-лист, одразу знала, які колядки будуть в альбомі. Звісно, що ми зробили благодійну складову – всі кошти від прослуховувань ідуть благодійному фонду «Запорука», якому ми активно допомагаємо вже кілька років.
Фідбек від аудиторії був шалений, чого я ніяк не очікувала. Ми зробили ще загальний трек, де всі артисти виконали одну пісню – це колядка «Ой, чи є, чи нема». Думала, що цей альбом буде суто для прихильників Різдва, але всім іншим також сподобалось. Мені дуже приємно.
На жаль, пісні російських виконавців продовжують потрапляти до топу українського Spotify та Apple Music. Як гадаєте, чому деякі українці не можуть відмовитися від російського контенту?
Мені здається, що велика частина цих людей – підлітки, яким у школі чи вдома взагалі не розповідають всю ситуацію. Старші люди більш свідомі, а підлітки дійсно слухають російську музику. Через те, що їх багато, то таким чином вони підіймають в топи російських виконавців.
Якщо ми говоримо про дорослих, то це все від неусвідомлення, чому так не варто робити. Люди просто не розуміють, що це впливає на хід війни, на нашу свідомість та ідентифікацію. Тому вони вважають, що мова не важлива, пісні не важливі, творчість – це творчість. Так вони й залишаються у своїх хибних думках.
Зараз спостерігаються позитивні зрушення у кількості українськомовного населення – все більше українців починають спілкуватись рідною мовою. Які поради ви можете дати тим, хто тільки починає цей перехід? З чого слід почати?
По-перше, хочу сказати, щоб ви не соромились, якщо спілкуєтесь якось не ідеально. Люди з усіх регіонів розмовляють не чистою українською мовою – десь вона не літературна, неправильна, з багатьма словами, які насправді в словнику вживаються інакше. Взагалі не важливо, правильно чи неправильно, головне – почати.
По-друге, слід усвідомити, що українською мовою можна красиво розповідати про почуття, лаятися, розмовляти про все-все, бо вона в нас справді прекрасна. Важливо не боятися, шукати слова, які вам подобаються, починати їх вживати. Якщо хочете, щоб вам було легше, додайте веселощів, фану. Переглядайте смішні шоу, вчить пісні, співайте їх, просто легше ставтесь до процесу переходу.
Перехід на іншу мову – це дійсно складний і тривалий процес. Якщо ви все життя розмовляли українською, а вам зараз скажуть перейти на англійську, то, звісно, ви не будете одразу вільно розмовляти, робити класні обороти, жартувати. Але згодом це зміниться. Те ж саме з переходом на українську мову – спочатку це буде складно, а потім ви будете нею щебетати.
