Що радить читати ведуча ТСН Лідія Таран

Кожна із книжок, які ми пропускаємо крізь себе, лишає слід у душах. Так, і ведуча "ТСН" Лідія Таран має список творів, які свого часу закарбувалися у її пам'яті, вчасно дали відповіді на потрібні питання, розрадили чи просто надихнули.

Що радить читати зірка "1+1", дізнавайтеся просто зараз у її "Must read". 

Микола Гоголь: "Ніс", "Шинель" (з якої, як відомо, ми всі вийшли), "Вечори на хуторі...", "Тарас Бульба", "Мертві душі". У мене в дитинстві був шеститомник Гоголя. У синіх палітурках. Із жовтими сторінками. Досі пам'ятаю їхній запах. Гоголя треба читати всього. Гоголь — наше все!

Павло Загребельний: "Спека", "Диво", "Євпраксія"... Що подужаєте. Загребельний — найсильніший український історичний романіст, я так думаю. Це надзвичайний хист — виплітати з історії красивий сюжет, вибудовувати його так, що відірватись не можна. І найголовніше — Загребельного треба читати всім, хто хоче збагатити свій лексикон. Такої багатої української мови вже й не зустрінеш. Коли відчуваю, що ті 300 слів, якими ми послуговуємось для написання новинних текстів, починають затискати у лещата, розгортаю, наприклад, "Спеку", на будь-якій сторінці. І навіть не відстежую сюжету. Просто купаюсь у чистому і багатющому лексичному потоці.

Олександр Довженко. Треба читати "Зачаровану Десну"! Це кіноповість. Сеанс читання і марення можна провести просто на березі самої Десни — річка зовсім близько від Києва. Хоча вона тут, може, й не така зачарована, як ота Десна з дитинства Довженка, і не водиться вже біля неї левів, але все одно можна досягти своєрідного стереоефекту.

Сергій Жадан. Люблю його поезію та роман "Ворошиловград". "Всі ми мріяли стати пілотами, але більшість із нас стала лузерами".
Герой, що збоку скидався на танкіста, чий танк давно згорів, але бажання воювати лишилось. Літо, ніч, піонерський табір, приватний потяг, мафія, цигани, покинутий аеродром, джаз... Моя улюблена сцена — футбольний матч команди Германа з газовиками. Пекельна суміш усіх з усіма. Зрештою, роман "Ворошиловград" резонує з моїм дитинством, я одразу згадую потяг номер 322 "Київ- Ворошиловград" і його пасажирів.

Юрій Іздрик. Читати — на це немає часу? Коли на довгі тексти бракує годин і хвилин, вас можуть урятувати недовгі вірші. Слів мало — тонни смислів, море естетичного задоволення. На Іздрика можна підписатися просто у Фейсбуку, тримати мозок у тонусі й давати роботу душі. Слухати в авторському виконанні Молитву "Коли вже довкола пахне війною... Говори зі мною". Глибоко, сучасно. І не лише про війну.