"Секрет успіху я вбачаю у силі контенту, яким можна захопити аудиторію" — Олександр Мельниченко, керівник групи SMM спортивних проєктів
Олександр Мельниченко, керівник групи SMM спортивних проєктів, про роботу в умовах війни.
Пригадайте ранок 24 лютого. За яких обставин ви дізналися про початок повномасштабного вторгнення?
Приблизно 17-18 лютого ми разом з оператором повернулися з відрядження, з Туреччини. У той період всі говорили про війну. Я ж намагався всіх заспокоювати. Ввечері 23-го лютого опублікував випуск про футбольний клуб «Чорноморець», а вже зранку 24-го лютого прокинувся від вибухів. Стан був стривожений, одразу почав перевіряти всю інформацію в чатах. Уже коли йшов до банкомата, бачив багато людей, була помітна паніка. Надвечір разом з другом вирішили виїхати у Київську область, де і провів наступні кілька місяців, попри те, що там орудували ДРГ і постійно лунали вибухи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми мусимо прикласти максимум зусиль, аби російських і білоруських атлетів не допустили», — Ярослава Магучіх, українська легкоатлетка
Коли повернувся до Києва, місто було порожнє. Нам було важко доїхати до студії, де ми записувалися. Доводилося навіть ночувати там, бо не встигали повернутися додому до комендантської години
Якою була робота в перший період повномасштабного вторгнення та як в цілому вона переформатувалася?
Зрозуміло, що активно працювати, як до повномасштабного вторгнення, не вдавалося. Проте ми все одно намагалися вести соціальні мережі, робити публікації, які здебільшого не стосувалися футбольної тематики, розповідали про те, що відбувається в країні. Здавалося, що футбол не на часі.
Через місяць-два почали робити благодійні розіграші для підтримки Сил оборони та волонтерів. Також проводили аукціони серед нашої аудиторії в Instagram. Вже влітку футбол почав трошки оживати. Наша команда об’єднала зусилля, разом із клубами ми почали проводити благодійні матчі та транслювати їх.
Від початку повномасштабної війни ви разом з колегами почали розповідати історії ультрас і спортсменів, які взяли до рук зброю та стали на захист країни. Який із сюжетів, відзнятий вами, був емоційно складним та чому?
Річ у тім, що раніше у кожної футбольної команди були свої фанатські угрупування, де всі між собою умовно змагалися. Проте у 2014 році наступило фанатське перемир’я, адже багато людей взяли до рук зброю та пішли захищати Україну. З 2014-го і до початку повномасштабної війни багато фанатів з різних міст воювали пліч-о-пліч. Продовжують це робити і зараз.
Ми зняли багато сюжетів з ультрас та вболівальниками, які ще з перших днів війни показали свою позицію. Особисто мені дуже запам’ятався матеріал із Сергієм Стаховським, українським тенісистом, який без роздумів взяв до рук зброю та пішов на фронт. Він наголошував на тому, що російських спортсменів потрібно відсторонювати від спорту та бойкотувати.
Нещодавно, він приходив до нас в гості на один з ефірів. Цікаво спостерігати за його трансформаціями та переосмисленням цінностей, адже минув певний час та всі змінилися — і ми, і він.
Ми дуже швидко закрили стартову суму, адже під час трансляцій наші глядачі продемонстрували нереальну підтримку.
До того ж спортивні редакції групи — «Профутбол Digital» та «Football Hub» — запускали ряд благодійних ініціатив, покликаних зібрати гроші на допомогу нашим Силам оборони. Один з останніх проєктів — «Ліга Аеророзвідки», до якого ви були дотичні. Розкажіть, будь ласка, детальніше скільки коштів вдалося зібрати? Як проходив сам збір?
«Ліга Аеророзвідки» — це проєкт, який група 1+1 media реалізувала спільно з Фондом «Повернись живим». Було вирішено максимально консолідувати власні зусилля та збирати кошти серед фанатської аудиторії та почати збирати кошти під час трансляції футбольних матчів. Спільними зусиллям вдалося зібрати 15 000 000 грн. Аудиторія була досить емпатична.
Все вдається, тому що наша команда — це ціла родина. Ми не тільки колеги, але й близькі друзі, які підтримують одне одного, та готові щоразу допомагати. Це секрет успіху нашої команди та спортивної редакції загалом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ведучий Олексій Суханов про віру в нашу перемогу: «Я впевнений, що Україна під Богом»
Буквально кілька місяців тому ви стали керівником групи SMM спортивних проєктів. Як вам дається нова роль? З якими викликами вже довелося зіштовхнутися?
Зараз я працюю з соціальними мережами та створенням контенту для них. Мені дуже цікаво стежити за тенденціями розвитку, механізмами залучення аудиторії конкретно у футбольній тематиці. За кілька місяців роботи ми вже маємо локальні успіхи. Ведемо TikTok двох проєктів, а також Instagram, Facebook, YouTube Shorts, які максимально насичуємо контентом. У планах рухатися і далі, щоб отримати нові та круті результати.
Сьогодні простежується справжній бум нових медіа в футбольній тематиці. Зараз ми розвиваємо Telegram-канал FootballHub. За декілька місяців нам вдалося подолати позначку у 10 тисяч читачів. Але все ж таки ключовий майданчик — YouTube. На мою думку, це найпопулярніша платформа для поширення футбольного контенту й тут нам вдається гарно взаємодіяти з аудиторією.
Секрет успіху я вбачаю у силі контенту, яким можна захопити аудиторію.
Чи змінилися ви за цей час? Які професійні трансформації сталися з вами?
Нова посада – новий виклик, а робота з соцмережами — цікавий досвід. Спершу вагався, але потім вирішив, що варто спробувати. Ми живемо в такий час, коли треба жити тут і зараз, а не думати, що там буде. До того ж у цьому сезоні мені вдалося дебютувати у ролі коментатора на телебаченні і прокоментувати кілька поєдинків.
Яким є спорт в умовах війни?
Вважаю, що не лише спорт, але й будь-яка інша справа, має бути націлена на те, щоб допомагати Силам оборони, адже саме завдяки нашим воїнам можуть відбуватися якісь спортивні заходи.
Маю футбольну мрію — потрапити на українську «Донбас Арену».
Розкажіть про свою мрію, яку ви хочете здійснити одразу після Перемоги?
За роки кар’єри мені вдалося побувати на більшості стадіонів, але з дитинства пригадую матчі, які проходили на «Донбас Арені». Розумію, що там панувала особлива атмосфера. Тож після Перемоги хочу поїхати в Донецьк і відвідати матч «Шахтаря», чи збірної України.
