Про снайперів і диверсантів, ночівлі в офісі, страх та віру в перемогу — вийшло нове інтерв'ю з ведучим "Сніданок з 1+1" Русланом Сенічкіним

Інтерв'ю Руслана Сенічкіна про перші дні війни та як допомагав вивозити колег, ризикуючи своїм житттям

Руслан Сенічкін розповів про свій емоційний стан на початку війни та як він допомагав колегам виїхати у безпечне місце.

Поділитися:

Ведучий "Сніданку з 1+1" Руслан Сенічкін в інтерв'ю "ФАКТАМ" розповів про страх смерті, депресію та як особисто вивозив колег, ризикуючи власним життям.

Руслан Сенічкін зізнався — відчував, що буде повномасштабна війна:

"Я відчував, що війна буде, десь за 10 днів до початку. Ми з Людою Барбір це обговорювали чи не щодня. Їдемо в машині: «Люда, а що ми будемо робити? А як ти зі своїми впораєшся? А ти валізку зібрала?». Я був в стані передчуття". 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У прямому ефірі «Сніданку з 1+1» на ТЕТ Сенічкін та Барбір відзначили 9-річчя спільної роботи та розповіли про взаємини поза кадром

Ведучий розповів, що як і переважна більшість українців, відчував страх та часами його "накривала" депресія:

"Страх був різним, і професійним також. Зізнаюсь, що мені довелось його приборкати, владнати. Це нормальний природний процес для будь-якої людини, і здебільшого захисний, власний запобіжник. Хвилями депресія «накривала» дуже сильно, особливо на початку повномасштабного вторгнення. У мене не було апетиту, нерви настільки давались взнаки, що у горло нічого не лізло. В такому стані я перебував доволі довго, мені навіть не допомагали ліки". 

Руслан

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я за ці 9 років такого не пам’ятаю", – Людмила Барбір та Руслан Сенічкін, легендарна телепара "Сніданку з 1+1", жартома та всерйоз розповідають про життя у кадрі та поза ефіром

Руслан Сенічкін поділився історією з перших днів війни, коли він мав забрати у безпечне місце колегу:

"... Одну з колег з собакою я мав забрати на Виноградарі, проте був просто заблокований диверсантами, вони перекрили виїзди, поставили на дорогу КамАЗи. Їду, а вони виходять на мене з автоматами, я розвертаюсь, їду назад, адже розумію — може щось статись. Думаю, не дай Бог зараз ось така дурна смерть настигне. 

... Пам’ятаю, коли на вулиці Теліги їхав повз двох снайперів… А у мене на авто є жовто-блакитні позначки, прапор, і для них це наче червона ганчірка для бика, а мені вже звертати нікуди. Проїжджаю і бачу, як один снайпер присідає і придивляється крізь оптичний приціл прямо в мою машину. Я — педаль у підлогу і на усій швидкості! На щастя, таки вдалось забрати колегу".

Також Руслан Сенічкін допомагав вивозити колег з Київської області. Згадуючи початок війни, Руслан розповів, як він з колегами фактично жив на каналі:

"Наш канал був по факту гуртожитком. Тут перебували й тварини з окупованих територій, яких врятували журналісти, жили й родичі наших колег. Канал дійсно став нашим другим домом, де ми ходили коридорами з рушниками у душ". 

Руслан

Ведучий поділився, що триматись емоційно йому увесь цей час допомагає робота:

"... Я вважаю, що ми в ефірі телеканалу робимо важливу справу. З перших днів повномасштабного вторгнення «Сніданок з 1+1» став документальним хабом, який збирав та фіксував злочини росіян. Ми знаходили героїв, створювали матеріали про азовців, волонтерів, розповідали про людей, які жили в окупації, окремо приділяли увагу маріупольцям. І зараз продовжуємо це робити. По «Сніданку з 1+1» можна фактично писати історію вторгнення росіян через розповіді наших героїв. І, безумовно, як ведучий, я через себе пропускаю долі наших людей".

Руслан Сенічкін розказав про своє бачення майбутнього України:

"...Треба зрозуміти, що ми не можемо пересунути нашу Україну в бік, стати сусідами Португалії чи Франції. У нас є сусід-агресор росія, з яким ми боремося, а він знищує нас і робить це багато століть. Нам це треба усвідомити і навчитися з цим жити... ми вже довели усьому світові, за що ми боремось. І обов'язково переможемо!"

9 років разом у ефірі: історія Руслана Сенічкіна і Людмили Барбір, дивіться:

Новини по темі