«Ми сепаруємося від тих, хто хоче нас знищити»: Валерія Ходос розповіла, чому так важливо переходити на українську мову під час великої війни

1+1 media спільно з партнерами продовжують популяризувати українську мову та культуру в межах проєкту «Плюсуй українську». Цього разу у межах проєкту новою героїнею стала акторка Валерія Ходос. В інтерв’ю вона розповіла про свій перехід на українську мову, розвиток кіно- та серіального виробництва після 24 лютого 2022 року та знімання у фільмі Будинок «Слово».

Ви родом з Києва, де панувало двомовне середовище. Розкажіть про українську мову у вашому житті. Чи спілкувались нею з самого дитинства?

У мене російськомовна сім’я, яка дивилась радянське кіно та різала салат олівʼє під фільм «Іронія долі, або З легкою парою!». 

З другого класу школи мій дідусь Жора, коли телефоном я казала російською: «Поклич бабусю», кидав слухавку і казав, що не розуміє, якою мовою я говорю. Оскільки колись, щоб навчити кататися на лижах, він просто штовхнув мене з гори вниз на Оболонський набережній (що налякало вщент), то я думала, що  він просто якийсь дивний. Тому у випадку з киданням слухавки через те, що я говорила не державною мовою, теж вважала, що це його дивацтво.

«Мені відкрила очі повномасштабна війна»

Існують стереотипи, що з російської на українську перейти доволі складно. Як це було на вашому особистому досвіді? Що вам допомогло в цьому процесі?

«Допомогло» – це не те слово. Мені відкрила очі повномасштабна війна, яка прийшла в мій дім. Згадайте Бучу, Гостомель, Ірпінь… До війни я жила за 10 кілометрів від цих міст і могла стати однією з тих, хто помер, кого зґвалтували, в сімʼї якої знущались з українців і вбивали росіяни…

Війна прийшла настільки близько, що я точно усвідомила, відчула, побачила, зрозуміла – росія вбиває, росіяни є ворогами, все російське несе смерть, це геноцид. Вони – вбивці, вороги, нелюди! Що може очевидніше розтлумачити, що ця держава хоче вбити українську націю?!

Які поради можете дати іншим людям, які тільки починають перехід з російської на українську?

Говоріть, говоріть, говоріть! Просто починайте спілкуватися українською та відділяти себе від держави-ворога. Ми не просто переходимо на українську мову – ми сепаруємось від тих, хто хоче нас знищити.

«Якщо ми вже тут разом, то маємо працювати, відновлювати всі сфери та розвивати нашу економіку»

Зараз ваша фільмографія активно поповнюється новими проєктами, серед яких українські серіали «Обіцянка Богу», «Ніхто не ідеальний», «Ціна втечі» та інші. Що ви, загалом, можете сказати про розвиток українського кіно- та серіального виробництва після 24 лютого 2022 року? Чи вдається нам поступово відновлюватися та ставати на довоєнні рейки?

Хочу сказати одне – якщо ви не виїхали за кордон, значить, вірите в нашу державу, бачите наше майбутнє. Разом з іншими громадянами ви готові тут боротися за нашу Перемогу! Це нелегко всім. Ціни ростуть, зарплати падають… Хто не готовий тримати удар – ви можете поїхати будь-якої миті. Це ваше право – рятувати себе і своїх дітей. Однак, якщо ми вже тут разом, то маємо працювати, відновлювати всі сфери та розвивати нашу економіку.

Хочу вірити – якщо ви все ще в Україні, то свідомо зробили цей вибір і зараз докладаєте максимум зусиль у своїй сфері, щоб розвивати її. Кожен має робити все можливе. На довоєнні рейки нам не встати. У сфері кіно та серіалів теж. Тут треба бути реалістами. Але ми маємо працювати, жити, забезпечувати себе та своїх рідних, якщо наш вибір бути тут – в Україні, яка воює.

Ви є рекордсменкою за кількістю зіграних головних ролей в серіалах – вже понад 70. Поділіться, яка з усіх ролей запам’яталась вам найбільше?

Не могла уявити після 24 лютого 2022 року, що моя професія колись може відродитися. Кому потрібні ці серіали, коли стільки смертей… Однак сфера моєї діяльності продовжила розвиток.

«Ціна втечі» на 1+1 Україна – серіал, який подарував мені віру, додав моральних сил, дав відчути себе важливою для своєї країни. При тому, що я не військова, а просто створюю продукт, переглядаючи який, люди можуть відволіктись.

Розкажіть про свій перший в кар'єрі повнометражний фільм – Будинок «Слово», що розповідає історію українських письменників доби Розстріляного відродження. У фільмі ви зіграли Раїсу Троянкер, українську поетесу та журналістку. Чому все-таки вирішили зіграти цю роль та як ви її отримали?

Доля цього фільму унікальна. Не знаю, чи оцінили б його, якби він вийшов до повномасштабного вторгнення… Погодилась на цю роль, оскільки все життя любила вірші. Я рекордсменка в отриманні Гран-прі в різних конкурсах читців. Фільм якраз про поетів, поетес, вірші… і не просто поетів, а геноцид нації. Складний матеріал. Чи розуміла я, про кого граю і наскільки це відгукнеться сьогодні? Ні. Я сиділа в архівах і читала про неї. Захлинаючись та із захватом.

Треба йти в кінотеатр і дивитися, що ми проходимо по колу той самий шлях і що вирватись з нього ми можемо лише сепаруванням від держави-агресорки. Я вже не вірю у мʼяку українізацію. Ні. Вона не працює. Думаю, що треба терміново виключати з життя та побуту все, що коли-небудь нас поєднувало. Сходіть на цей фільм. Годі жити в ілюзії.

Як вам було в ролі Раїси? Чи важко було вжитись в неї?

Мені було важливо втілити героїню через пластику, оскільки жінка, про яку мріяли всі, – це щось особливе. Я консультувалась з хореографом і кілька секретів все ж таки використовувала в рухах своєї героїні.

Вжитись в роль було нескладно, оскільки, дякуючи  своїм друзям, я попала в архів і начиталася про неї достатньо, щоб створити у своєму уявленні цю розкішну жінку. З цього все і почалося – я побачила її, далі відчула, а потім зіграла. Здається, вдало.

Знаємо, що у вас є власна кіношкола, яка є досить популярною серед охочих опанувати основами роботи в кадрі. Розкажіть детальніше про її діяльність та ваше викладання.

Моя школа долає стереотипи наявності вищої освіти. Адже мої студенти отримують ролі, провчившись у мене всього 8 місяців. Нещодавно моя студентка Еліна Антонова отримала головну роль в повнометражному фільмі режисерки Альони Островської.

На заняттях у нас панує атмосфера шаленої працездатності та дисципліни. Ми працюємо за моєю авторською технікою, яка дає результати, про які в університетах можуть лише мріяти. Мої знімаються – це найкращий показник.

«Немає мʼякої українізації для мене»

Як ми можемо донести іншим людям, що споживання російськомовного контенту (кіно, книг, програм тощо) впливає на хід війни в Україні? Що маємо зробити, аби перервати емоційний зв’язок з російською культурою та мовою?

Відчуваю безсилля, злість та агресію, коли це ще треба пояснювати. Давайте скажу, як думаю: подобається російське – їдьте в росію!

Немає мʼякої українізації для мене. Нехай нею займаються дипломати. Говориш, слухаєш, дивишся російською – підтримуєш російську агресію. Підтримуєш вбивць! Щобільше, для мене ти потенційно є тим, хто тут чекає на росіян, а значить, що потенційно можеш здати позиції наших військових. Виходить, що сам вбиваєш свій народ.

Які українські фільми рекомендуєте переглянути?

Рекомендую всі ті фільми, про які нам мало говорили, або про які ми, одурманені, не чули. Почніть з «Тіні забутих предків», «Колір гранату», «Поводир» «Атлантида», «Мої думки Тихі», «Кіборги», «Лишайся онлайн». А далі вас затягне…

Нагадаємо, 7 лютого 2023 року 1+1 media разом з партнерами запустили проєкт «Плюсуй українську», що спрямований на популяризацію української мови та культури, викорінення російського контенту з медіаполя та формування звички спілкуватися як вдома, так і в інших сферах життя українською. Проєкт реалізовується 1+1 media у партнерстві зі Всеукраїнським Рухом «Єдині».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Помиляйтеся і не соромтеся": зірка Довбушу Олексій Гнатковський дав поради, як легко перейти на українську мову