"Ти постійно на тоненькій волосинці між життям і смертю", — Віталій Козловський за лаштунками проєкту "Пісня мого життя" про військову службу (ексклюзив)

Уже 3 березня о 21:00 на телеканалі “1+1 Україна” відбудеться прем’єра проєкту "Пісня мого життя", який є адаптацією популярного розважального шоу Фінляндії Song Of My Life. Ведучою стала Катерина Осадча. Редакція сайту 1+1 побувала за лаштунками зйомок та поспілкувалася з героями програми. Одним з учасників проєкту став музикант та нині військовий Віталій Козловський.

Ми тут зібралися для створення проєкту, в якому музика поєднується з історіями життя. На вашу думку, на скільки такий формат може бути корисний у теперішніх реаліях?

Це такий душевний проєкт. Я радий, що зараз так багато душевного. Люди цього потребують. Кожен герой може розкритися в пісні, яку пропонує, по-новому. Раніше таких проєктів не було. Музика є лейтмотивом мого життя. Вона – як відбиток певного часу. Якщо я хочу повернутися в якийсь спогад свого дитинства, я можу увімкнути якусь пісню й думками опинитися в тому часі, з тими людьми. Це дуже класно.

Мені здається, в час війни дуже потрібно мати таку машину часу, яка дозволяє повертатися у періоди, коли нам було добре. Я зараз не можу подорожувати світом, але з кожною країною в мене пов’язана якась пісня. Завдяки пісням я згадую приємні моменти, які дають мені наснагу і віру в краще. Музика дарує мені віру в нашу перемогу. 

Яка пісня є лейтмотивом вашого теперішнього життя військовослужбовця? 

В мене в житті відбувається так: про що співаю, те й трапляється. На початку повномасштабної війни я заспівав пісню “Інша весна/Нас весна не там зустріла”, де є слова “Я стріляв, земля тремтіла. Ти набої подавала. Встали ми на смерть з тобою, щоб не вмерла Україна”. В принципі, в житті так і відбулося. Тож, то я наспівав, напевно, про своє майбутнє.

Бог мене вже відводив від смерті. Принаймні, в тих умовах, де мені вже вдалося побувати. Лише постфактум я усвідомив, що дивом вцілів. Страшний обстріл тривав дві з половиною години, але ми вийшли всі живими, слава Богу. Після цього народилася пісня “Навкруги”, яку я присвятив своїм побратимам.

Після того обстрілу мене викликали на концерт до Дня незалежності в Київ, і це мене врятувало від контузії. Всіх моїх тоді контузило. Деякі по пів року досі лікуються. І от, напевно, саме ця композиція є сьогодні найсильнішим лейтмотивом мого життя.

Які пісні є розрадою для вас у важкі миті?

Якщо хочеться розрядити обстановку, мені потрібно увімкнути музику свого дитинства. Наприклад, під яку ми відривалися з моєю сестрою. Коли ти її слухаєш, повертаєшся в легкий час.

Ностальгія – одна з найсильніших емоцій, і музика несе в собі цю ностальгію.

Чого потребують військові, та яку підтримку хочеться бачити від цивільних? 

Хочеться мати потужнішу підтримку з боку держави, мати мудрі, гарні накази від командирів, від командування загалом. Хочеться, щоб люди не забували, якою ціною дається боротьба і що зараз відбувається. Від цивільних має бути підтримка та невмируща віра в перемогу. Коли демотивовані цивільні, то важко всім тоді. Демотивація у військових перманентна. І ти якщо спілкуєшся з цивільними, а тобі кажуть “Все пропало, ми втомилися”... Цивільні не уявляють, як втомлюються військові! 

Війна — це титанічна праця. Це дуже важко і фізично, і морально. Ти постійно на тоненькій волосинці між життям і смертю. Кожного разу розумієш, що наступного разу тебе може не стати. Про це треба пам’ятати й цінувати можливість того, що ти спиш у власному ліжку, тебе оточують твої рідні. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чим особлива “Пісня мого життя”: розповіли герої проєкту MELOVIN, Наталка Денисенко, Ксенія Мішина

Не пропустіть прем’єру “Пісні мого життя” 3 березня о 21:00 на телеканалі “1+1 Україна”.