Як рф використовує кінематограф для пропаганди своїх ідей
Кінематограф - потужний засіб впливу на формування людських переконань і уподобань, вважає Олександр Попов.
Ведучий “1+1 Україна”, актор Олександр Попов в рамках інформаційно-просвітницької кампанії з протидії дезінформації, яка реалізується 1+1 Media та Smart Angel, розповів як російська пропаганда використовує кінематограф для пропаганди своїх ідей, маніпулювання емоціями та поведінкою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ТОП книг, які вас надихнуть (поради ведучого "Сніданок. Вихідний" Олександра Попова)
“Під час перегляду кіно чи серіалу у нас можуть виникати більш сильні емоції, ніж від прослуховування музики, читання книжок тощо. Це відбувається через те, що сукупність музики, гарної картинки, якісної акторської гри створюють комплексне враження. Людський мозок краще сприймає і запам'ятовує інформацію, подану у формі цікавої історії.
Фільми та серіали викликають емоції, і роблять процес сприйняття інформації більш підсвідомим і менш аналітичним. Наш мозок не завжди включає критичне мислення, а просто вбирає та відчуває емоції.
Російська влада добре розуміє це і використовує кінематограф для пропаганди своїх ідей, аби формувати громадську думку, маніпулювати емоціями та поведінкою. Протягом багатьох років росіяни через фільми та серіали просували антиукраїнські наративи”.
У радянський період українці в російських фільмах часто зображувалися, як прості, мало освічені люди, котрі потребують певного наставництва від росіян. Цей стереотип був використаний для того, щоб нав'язати ідею про те, що Україна є частиною СРСР і має бути підконтрольна союзу, на чолі якого - росія.
Після розпаду СРСР і проголошення незалежності України російський кінематограф став більш ворожим до України. Українців стали показувати, як зрадників, терористів та ворогів росії. Надалі це використовували для виправдання військової агресії проти України і для нав’язування нам комплексу меншовартості.
Дуже показовим є той факт, що до 2014 року росія просувала наратив про дружбу народів, вони всюди називали нас «братнім народом» і говорили про хороші стосунки. Проте у російському кінематографі ситуація була геть іншою і, як ми зараз бачимо, це було недаремно.
Наприклад у російському фільмі «Адмірал», який став найкасовішим у 2008 році в Україні, загін українських солдатів виявляється зрадниками, а УНР ігнорується, як держава. У фільмі «Матч» гравці київського «Динамо» показані російськомовними відважними хлопцями, а всі українськомовні герої - недолугі зрадники, які з квітами зустрічали нацистів, катували євреїв і пафосно мріяли про вільну Україну. А у фільмі «Ми з майбутнього 2» двоє українців об'єднали у собі люту ненависть до москалів і максимальну боягузливість, яку проявляють у будь-яких складних ситуаціях, з яких їх зазвичай витягують двоє росіян.
Кінематограф використовується російськими пропагандистами для того, щоб заперечити існування України як окремої держави, переписуючи нашу історію та привласнюючи її собі. Їхні фільми часто применшують або взагалі заперечують роль України в історії. Київська Русь зображується як російська держава, а козаки - як російські воїни.
Наприклад у фільмі «Тарас Бульба» практично кожен герой перед смертю читає вголос оду «русскай зємлє», «русскому сєлу» або ще чомусь русскому. Це достатньо зухвало і водночас огидно, що таке українське явище, як козацтво, російські кінематографісти перекрутили і привласнили.
Але це стосується не лише давніх історичних подій, наприклад, у фільмі "Крим. Путь на Родину" (2015) російська окупація Криму зображена як демократичний рух кримського народу до возз'єднання з Росією.
Крім того, російські фільми часто виправдовують російську агресію проти України. Наприклад, у фільмі "Офіцерський корпус" російські військові зображуються як герої, які захищали Росію від нібито українських терористів.
Олександр наголошує, що важливо усвідомлювати, що кінематограф може використовуватися для пропаганди:
“Коли ви дивитеся фільм, подумайте про те, які наративи він намагається донести. Чи є ці наративи і повідомлення об'єктивними, або вони засновані на стереотипах і штампах? Чи спрямовані вони на те, щоб викликати у вас певні емоції, упередження?
Друзі, закликаю всіх не споживайте контент держави-агресорки і не поширюйте їхні пропагандистські наративи, не фінансуйте через монетизацію їх контенту російську військову агресію проти нас. Це питання нашої з вами свободи, гідності та самоповаги.
Підтримуйте український кінематограф, звертайте увагу на наші стрічки та серіали, яких стає все більше, і більше”.
