«Я був би змушений стати рабом цензури»: іранський режисер Мохаммад Рассулоф розповів про вимушену втечу з Ірану та фільм, який став символом свободи слова
В ексклюзивному інтерв'ю Мухаммад Расулоф розповів про вимушену втечу з рідної країни, свій фільм, що потряс світ і мрію повернутися додому
Сьогодні у кінотеатрі Жовтень в межах кінофестивалю Молодість, який стартував 26 жовтня і буде тривати до 3 листопада — покажуть легендарну стрічку іранського режисера Мохаммада Рассулофа «Насіння священного інжиру».
Цей фільм не тільки вразив міжнародних глядачів, але й став символом свободи слова, протесту і боротьби за людські права в Ірані, що зробило його унікальним явищем для кіносвіту. Саме «незаконні зйомки» цього фільму стали причиною чергового вироку для митця — в Ірані його засудили до 8 років вʼязниці, побиття батогами та конфіскації майна. Однак йому вдалося втекти й пішки перетнути гірський кордон з Іраном.
Його кінострічка навіть отримала нагороду «Особливий погляд» на Каннському фестивалі, а вже цього року Мохаммад Рассулоф відвідав Київ та став головою журі міжнародного конкурсу Молодість.
У своєму інтерв'ю ведучому Сніданку з 1+1 та Аргумент кіно Єгору Гордєєву, режисер розповів про перші враження від України та поділився цікавими фактами про свій фільм.
Мухаммад Расулоф зізнався Єгору Гордєєву, що Київ нагадав йому рідний Тегеран:
«Я захоплений! Атмосфера абсолютно затишна, мене дуже привітно зустріли. Київ нагадує мені мій Тегеран».
Режисер розповів про свою складну історію втечі з Ірану. Після зйомок фільму «Насіння священного інжиру» його засудили за критику режиму. Це рішення стало визначальним — йому довелося покинути країну.
«Перш за все, хочу підкреслити, що здійснив втечу не з Ірану, а саме від ісламського режиму, уряду та від переслідувань. Мене засудили на вісім років і я був би змушений стати рабом цензури, тож довелося швидко залишити країну. Я скористався зв’язками з попереднього тюремного терміну, які допомогли мені втекти», — розповідає Мухаммад Расулоф.
«Я був би змушений стати рабом цензури, тож довелося швидко залишити країну»
Втікати режисеру довелося через гори. Як він зізнався, шлях тривав 28 днів і був сповнений численних небезпек.
«Правда з першої спроби втекти не вдалося, бо на одному кордоні мене не пропустили, але на іншому допоміг знайомий. Паралельно тривав постпродакшн фільму. Я був без зв'язку і дуже хвилювався, щоб усе було добре. Одночасно переживав і про втечу, і про фільм, і про долю колег. Багато з них залишилися в Ірані», — зізнається режисер.
«Насіння священного інжиру» — це стрічка, що торкається не лише теми політичного режиму, але й глибоких людських стосунків і сімейних драм, де тоталітаризм сприймається крізь призму особистих переживань. За словами Расулофа, фільм покликаний показати, як система пригнічує індивідуальність, але водночас демонструє прагнення до свободи в нових поколіннях.
«Мені було дуже цікаво розкрити, чому людина стає рабом тоталітаризму. У сюжеті головний персонаж є його заручником, але діти його зовсім не підтримують», — розповідає Мухаммад Расулоф.
«Мені було дуже цікаво розкрити, чому людина стає рабом тоталітаризму»
Свого часу кінострічка «Насіння священного інжиру» викликала тривалі овації в Каннах, де глядачі стоячи аплодували фільму протягом 13 хвилин. Нині Расулоф живе в еміграції й змушений продовжувати свою професійну діяльність за межами Ірану, однак у нього все одно залишилася мрія повернутися додому. Він сподівається на зміни, що зроблять можливим його повернення на батьківщину.
«Я дуже прив’язаний до Ірану, до його природи й географії, вони відповідають моїй душі. Я хочу дожити свій шлях на рідній землі», — зізнається режисер Мухаммад Расулоф.
