«Новонароджених кошенят назвали Байрактарами», — історія власниці розплідника з Білогородки, яка тиждень жила з котами на одній картоплі
Жінка тиждень жила на одній картоплі разом з котами.
Тетяна Аверіна – жителька Білогородки, власниця розплідника котів породи Мейн-кун. Жінка тиждень жила на одній картоплі разом з котами. Як зрештою знайшли гуманітарну допомогу, яка зараз ситуація в Білогородці та шукають для кошенятам нову родину, Тетяна розповіла у ребриці "Щоденники війни" "Сніданку з 1+1".
У Тетяни 25 пухнастиків, які виграли не одну сотню виставок в усьому світі. Нове покоління з'явилось вже не під мирним небом. Війна застала Тетяну якраз тоді, коли її кішка мала народжувати. Кошенята з'явились під звуки війни:
"Над нашим будинком літали снаряди".
Однак, навіть це не змусило Тетяну евакуюватися. Вона не покинула тварин, навіть коли зникло тепло, світло, вода і закінчилась їжа. Рятівним став мішок картоплі, яким жінка разом із сином і 25 котами харчувались цілий тиждень:
"Коли вранці прокидаєшся, відкриваєш очі і розумієш, що ти живий, і це вже Слава Богу!".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я хочу додому", — історія мешканки Ірпеня, від квартири якої не лишилось нічого, окрім попелу
Нині у місті є вода, світло, тепло. Останній тиждень все вже відносно добре. Тетяна розповіла, чому вона не евакуювалась, коли дізналась про небезпеку:
«Я отримала усю інформацію, про що одна людина може із собою вивезти 5 тварин. Як це? П’ять забрати, а 20 лишити? Ну із сином 10 заберемо, а інші? Ми б просто не змогли розірвати свою сім’ю. Фактично неможливо було поїхати. З ними не можна, а без них… Я розумію, я доросла людина, я розумію, що прилітали ракети, постійні вибухи…»
Тварини теж боялись вибухів, так само, як і звуки петард, новорічних салютів:
«Будь-які тварини побоюються цього. Вони намагались кудись сховатися. Я їх забирала до себе, сідала на ліжко, розмовляла з ними, ледь не казки розповідала».
За час війни народилися троє кошенят, яких назвали «Байрактарами». Тетяна має свій розплідник. Деякі коти живуть із нею, а тих, які народжуються, вони переїжджають у нові сім’ї. Тетяна зізналась, що дуже мріє про перемогу, щоб ніхто не помирав, ніхто не страждав, ніхто не голодував і щоб не стріляли:
«А про мрії після перемоги будемо думати потім».
Як розплідниця котів тиждень жила на одній картоплі та чому не поїхала, дивіться Щоденники війни:
