UA RU
пошук

Що насправді сталося на Чорнобильській АЕС: хронологія подій

Сніданок з 1+1
06:30
Будні
Як сталася аварія у Чорнобилі: спогади ліквідатора
Unsplash

Про події 26 квітня 1986 року та аварію на Чорнобильській атомній електростанції розповіли у "Сніданку з 1+1".

Поділитися:

Цьогоріч минає 38 років з аварії на Чорнобильській АЕС. Подія, яка стала найбільшою техногенною катастрофою в історії людства, довгий час була викривлена у нашому сприйнятті через радянські та російські наративи. Про те, що насправді сталося 26 квітня 1986 року, розповіли у "Сніданку з 1+1".

Аварія на Чорнобильській АЕС: хронологія

У ніч проти суботи, наприкінці квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС планово зупиняють четвертий енергоблок. Це було зроблено заради проведення профілактичних випробувань. Це доволі типова практика, однак в той раз ситуація пішла не за планом. Реактор почав стрімко нагріватись, системи безпеки не спрацювали. Банальне випробування закінчилося вибухом і масштабним витоком радіації.

Першими на місце аварії відправили пожежників, яким сказали лише про те, що горить дах, та не попередили про реальну небезпеку. Не підозрювали про витік радіації й жителі найближчого до ЧАЕС міста Прип'яті. Кінець квітня, вихідні, гарна погода — у суботу 27 квітня дорослі та діти вирушили у справах та на прогулянки під невидимою загрозою радіації.

чорнобиль

Фото: Unsplash

Тим часом радіаційна хмара продовжувала розповсюджуватись всією територією Європи. Зокрема, на півночі радіаційна хвиля досягла країн Скандинавії, а на заході Європи дістались до Франції та Великої Британії.

Евакуація почалась лише через 36 годин після аварії. Мешканцям Прип'яті сказали, що вони повернуться через три дні. Відповідно, більшість жителів просто залишали у своїх квартирах те, що було, брали з собою тільки найнеобхідніші речі, не підозрюючи, що додому більшість ніколи не повернеться.

28 квітня, у понеділок, 29-річний працівник швецької атомної станції Кліф Робінсон пішов на роботу. Перед початком роботи він завжди проходив через детектор радіації, та цього разу він не спрацював. Почалась службова перевірка. У Швеції жодних надзвичайних ситуацій. Єдиний логічний висновок: радіація прийшла з-за кордону. У Кремлі до останнього все відкидали. Лише коли світова спільнота пригрозила зверненням у МАГАТЕ, міжнародну організацію з ядерної безпеки, радянська влада визнала катастрофу.

Нарешті у радянських новинах прозвучала доволі нейтральне повідомлення про аварію:

"На Чорнобильській атомній електростанції сталася аварія. Пошкоджений один із атомних реакторів. Вживаються заходи щодо ліквідації наслідків аварії. Постраждалим надається допомога. Створена урядова комісія."

Евакуація почалась лише через 36 годин після аварії. Мешканцям Прип'яті сказали, що вони повернуться через три дні. Відповідно, більшість жителів просто залишали у своїх квартирах те, що було, брали з собою тільки найнеобхідніші речі, не підозрюючи, що додому більшість ніколи не повернеться.

Водночас тисячі людей ліквідували наслідки аварії без будь-якої конкретної інформації. Пізніше їх назвуть смертниками. Яскравим прикладом було те, як військові, звичайними лопатами та голіруч розчищали на дахах графітові стрижені, які випромінювали велику кількість радіації.

Не минуло і тижня після трагедії на ЧАЕС, а в Києві вже готувалися провести традиційний Першотравневий парад. На той момент радянська влада навіть не звернула увагу на те, що радіація в столиці була більшою за норму у 500 разів. Однак коли люди поверталися додому після першотравневих святкувань, вони відчували у роті незвичну сухість. Багато хто думав, що це наслідок спекотного весняного дня, але насправді то був наслідок величезної кількості радіації, яку отримали люди в той день.

Спогади ліквідатора про аварію на ЧАЕС

У 29 років Михайло Святненко, який працював у пожежному управлінні, отримав терміновий виклик. Його задачею було забезпечити дозиметричний контроль особового складу, який займався ліквідацією. На під'їзді до Прип'яті прилади вже почали виходити з ладу. Свої відчуття тієї ночі Михайло в ексклюзивному інтерв'ю для TSN.UA описує так:

"Ми звикли на собі щось відчувати. На пожежі ти відчуваєш вогонь, а там не було нічого. Згодом почали відчувати металічний присмак у ротів. У когось була нудота, в когось запаморока. У всіх по-різному. А найстрашніше — це випромінювання. Ти його не відчуваєш ні на смак, і ти його не побачиш. Не розумієш, що з тобою. Ми приїхали і наче знаємо, що це небезпека, і водночас... А як воно далі буде? Як далі жити?"

ліквідатор

Михайло став першим автором знімків зруйнованого четвертого блоку ЧАЕС та склав від руки першу карту рівнів радіації для служби пожежної охорони одразу після вибуху реактора.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Теги:
Новини по темі