Щоденники війни: історія 9-річного хлопчика, що прожив місяць у Чернігові і встиг на останню евакуацію без батьків
9-річний Максим встиг евакуюватися з Чернігова в останню мить.
Історія 9-річного Максима, який, коли почалась війна, разом із бабусею залишився в Чернігові у Щоденнику війни. Хлопчик пробув у Чернігові майже місяць, місто майже зруйноване, його сильно бомбили. Мама хлопчика все ж знайшла змогу вивезти його з України до Польщі.
"Коли ми їхали в автобусі, то спочатку все було добре, а потім автобус обстрілювали. Ми сіли внизу автобуса і там сиділи. Коли вже встали, ми поїхали", — розповів Максим.
Вікторія, мама хлопчика додає:
"Ця колона з автобусами, які евакуювали жителів Чернігова, було дуже багато транспорту: і грузові, і приватні машини, і шкільні автобуси. Вони їхали до Києва 8 годин. Це 120 кілометрів. Перший автобус, який виїхав із Чернігова, загруз у полі. Його там і лишили, а людей пересадили по іншим автобусам. Евакуацією займаються волонтери на абсолютно благодійній основі. Бажаючих було дуже багато. Брали молодих жінок і дітей. Бабусь навіть не всіх брали. Людей похилого віку майже не брали.
Коли Максим вже виїхав, підірвали міст на наступний день. Він виїхав з останньою колоною з Чернігова. Це вже були останні евакуйовані люди. Уявіть почуття, коли наступного дня усі знайомі почали писати, що міст підірваний і вже виїзду з міста немає. Дитина змогла виїхати з міста з абсолютно незнайомою нам людиною».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щоденники війни: історія 15-річної дівчини, якій вдалось зберігати спокій у жахах блокадного Маріуполя та знімати відеощоденник
Мама хлопчика розповіла, що саме стало поштовхом для евакуації, адже наважилися вона на це не одразу:
«Було дуже страшно, тому що з 24 лютого перестали ходити потяги. Їздили тільки приватні автівки. Мені було дуже страшно. Знайомі писали: навіть не думай, знову розстріляли якусь машину. Було спочатку краще знаходитись у бомбосховищі. Однак, після повідомлень про те, що російські війська можуть зайти в місто, стало дуже страшно. Могло що завгодно трапитись.
Я увесь час шукала, хто його може забрати. Усе вирішилось за кілька годин. Я просто написала смс своїм сусідам у Чернігові. Нам дуже пощастило, що вони прочитали і сказали бабусі. Це було о 10 вечора, а о 6 ранку вони вже мали зустрітися на евакуацію. Вони зустрілися з цією сім’єю. Це сім’я моєї знайомої, яку я не знаю. Жінка погодилась із собою забрати мою дитину. Я дуже їй вдячна, що вона врятувала життя мого сина. А бабуся залишається все ще у Чернігові. Світло вже час від часу є. Вона все ще спить у бомбосховищі. Там тепліше, ніж у квартирі. Опалення, води у квартирі немає, місто розгромлене».
Як хлопчик проїхав фактично усю країну з незнайомими людьми та перейшов кордон, мама розповіла:
«Коли вони їхали, вони тримали зі мною зв’язок. Я не спала всю ніч, оскільки усіма областями були тривоги. І навіть коли вони приїхали до кордону з Польщею, були тривоги і потяг стояв. Для жінки, що вивозила Максима, я написала розписку на аркуші паперу, що я довіряю вивезти дитину. Звичайно, на кордоні були питання, бо він не міг пояснити, хто йому ця тьотя. Був навіть варіант їм вийти з потягу, щоб я приїхала. В принципі, від мене це десь 300 км було. Але, на щастя, їх пропустили».
Дивіться історію хлопчика та його особливий подарунок глядачам:
