UA RU

Чоловік, який втратив обидві ноги, пішов на фронт захищати Україну: історія 55-річного Василя Штефко

ТСН

Він став прикладом для своїх побратимів.

Василь Штефко пішов на війну без обох ніг — на протезах. З нього беруть приклад бойові товариші й називають його героєм. Щоб стати до лав армії, навіть прибрехав у військкоматі. Дружина Василя каже: відсиджуватися вдома він би не зміг. Тож в усьому підтримує коханого і намагається ніколи не плакати. Для ТСН Василь та його родина розповіли цю історію детальніше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Якщо ви вирішили виїжджати з міста, то треба намагатися, знову і знову», — у «Щоденниках війни» Юлія Чала, яка евакуювалася з Чернігова лише з 5-го разу

Василь втратив кінцівки, коли їздив на заробітки закордон. Та навіть така особливість 55-річного чоловіка не зупинила, адже бачив звірства росіян в Україні. Він вирішив твердо: вдома на пенсії сидіти не може, має бути на війні. Знав, що до лав ЗСУ без ніг не візьмуть, тож пішов на хитрість й у військкоматі зізнався лише про один протез. Василь потрапив до роти вогневої підтримки водієм. Він не знімав протези три доби та навіть спав у них, тому його побратими про все дізналися лише згодом. 

Дружині, аби та не засмучувалася, не казав до останнього, що йде воювати. Вона здогадалася лише тоді, коли він потягом прямував на війну:

Говорив, мовляв, волонтерю у Мукачеві. Проте вона почула звук потягу й здогадалася, що я їду захищати нашу державу.

Того дня його дружина Оксана наліпила пельменів та чекала чоловіка на обід, а як зрозуміла, що він тепер у війську і разом будуть не скоро, пообіцяла собі не плакати, хоч сльози іноді й проступають. Відганяти сумні думки допомагають фотографії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "У мене був один стакан води зранку, щоб і митися, і почистити зуби, і помити руки", — фотограф Сергій Рістенко розповів про три тижні в окупації на Чернігівщині

Василь та Оксана разом понад 13 років, раніше обидва вже були одружені, на двох у них восьмеро онуків і спільна донечка шестикласниця Софія. Її жінка народила у 43. Софія тата обожнює, каже, буває так, що сниться. А Василь теж без своїх дівчат не може: телефонує, цікавиться, як проходить у донечки навчання та як себе почуває їхній сад. Щоразу, як телефонує, просить Софійку та Оксану не хвилюватися за нього, а вони обіцяють доглядати за садом і посадити картоплю, поки він воює.

Сад та город — це його найбільша пристрасть. Подружжя разом навіть облаштувало теплицю. Не дивлячись на те, що Василь без ніг, він дуже впертий та роботящий: картоплю копає сам. А ще обожнює ходити по гриби з донечкою та песиком Жужкою. Ще після Великодню планують розпочати ремонт у хаті, щоб Василь прийшов та усміхнувся. Оксана та Софія звернулися до Василя:

Татку, ми тебе чекаємо вдома з перемогою. Повертайся скоріше, ми дуже чекаємо!

Дивіться сюжет: 

ТСН 2020 ТСН за 2020.02.28

Новини по темі
Продовжуючи відвідування сайту, ви погоджуєтесь на використання файлів cookie і Політикою конфіденційності
Приймаю