"Ми дуже їх чекаємо і ні в якому разі не здаємося", — мама "азовця" Дмитра Козацького Ірина Юрченко

Мама одного з оборонців "Азовсталі" Дмитра Козацького, який зробив фоторепортаж із польового шпиталю, Ірина Юрченко у прямому включенні спеціального випуску ТСН до 100 днів війни розповіла про свою роботу на передовій і героїзм "азовців", які зараз перебувають у російському полоні в очікуванні обміну.

Дмитру 26 років, він народився на Житомирщині. У 20 став нацгвардійцем, а згодом почав боронити країну у полку «Азов». Мама називає його романтиком і ботаніком, а журналісти — «очима Азовсталі». Бо це саме він зробив і показав світу фото поранених з польового шпиталю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найстрашніше — це втрата побратимів", — Дмитро Козацький, автор світлин поранених з "Азовсталі"

Поки Дмитро з побратимами тримали оборону на заводі, його мама захищала власний фронт. Ірина Іванівна вже 30 років працює провідницею на «Укрзалізниці». І коли в Києві почалась війна, вона 25 лютого вийшла на роботу. Жінка працювала в одному із перших евакуаційних поїздів.

«Мій син на фронті, а я залишуся вдома і залишу свою країну? Я сказала, діти, я можу допомогти, чим я можу, я маю бути на своїй передовій», — розповідає Ірина.

Дивіться історію бійця "Азову", який показав світу фото поранених з польового шпиталю:

Після виходу бійців з «Азовсталі» син телефонував їй лише раз:

«Він зателефонував, сказав: «Мама, я живий, до дзвіночку, до зустрічі». Для мене це було… Це було пару секунд, але для мене це було…

Контакту більше із сином не мала, тільки була одна звістка від нього. Потім командир Денис Прокопенко ще дав знати, що у них все в порядку, все під контролем. Більше звісток звідти не було ніяких. Дуже чекаємо, дуже надіємось, бо по Женевській конвенції кожен військовополонений має право на зв'язок з рідними. Поки що цього немає, але дуже чекаємо».

Ірина розповідає, що поки точилися запеклі бої, син її заспокоював словами:

"Маманчик, все буде добре! Мам, ми стоїмо за нашу Україну. Ми стоїмо за нашу землю, ми стоїмо за вас, за наших рідних і ми це відстоїмо, і ми переможемо! УУ його словах звучала надія. Це військові, це люди, які не люди слова, а діла".

Фоторепортаж з Азовсталі Дмитра Козацького мав величезний резонанс і дуже вразив Ірину:

"Це жах, який був наживо, який пережили наші бійці, наша Україна разом з ними. Найсильнішим було фото з променем сонця: це надія на їхнє звільнення. І вона іде своїм кроком, ми надіємось, що вони будуть звільнені. І надія на звільнення України від загарбників, від російської агресії".

Ірина Юрченко звернулась до усіх матерів, які чекають своїх синів з війни:

"Я б дуже хотіла, щоб кожна мама не тільки почула свого сина, а й обняла, прийняла вдома у своїх обіймах. Хочу сказати усім мамам, жінкам: не здаватись ні в якому разі, не опускати руки. І я прошу не тільки мам, жінок,  бо ми зараз усі гуртом за це боремось, а й усіх політиків, військових не опускати руки, ні в якому разі, а боротися і визволяти кожного бійця, за кожного битися і йти разом до перемоги і ні в якому разі не забувати про наших хлопців, які зараз знаходяться у полоні. Ми дуже їх чекаємо і ні в якому разі не здаємося. Чекаємо їх з перемогою вдома. Усім бажаю дочекатися не тільки дзвіночка, а й обіймів зі своїми синами та чоловіками. Слава Україні!".

Мама одного з оборонців "Азовсталі" Дмитра Козацького розповіла про свого сина, який у полоні очікує на обмін: