Пейджер, Барбі та джинси-варенки: Українські зірки пригадали свої 90-ті

16 грудня 1+1 подарував глядачам вибуховий комедійний серіал «Відморожений». Головну роль в стрічці виконав актор, співак, тренер вокального проекту «Голос. Діти», народний улюбленець — Михайло Хома, відомий як Дзідзьо.

У центрі сюжету нового серіалу —  історія дрібного підприємця і авантюриста Михайла Дзідзюка, якого і зіграє Дзідзьо. Герой в 90-х роках став учасником наукового експерименту і «заморозився» в кріокамері на довгих два десятка років. У 2019 Дзідзюка в підвалі власного будинку знаходить брат Микола. Після такого «привіту з минулого» життя сім'ї йде шкереберть, адже раптово з'явився родич, який розумом, звичками і менталітетом залишився жити ще в лихих 90-х.

Оскільки сюжет комедії відбувається в минулому, та й головний герой Міша так і не осучаснився в 2019 році, весь серіал передає атмосферу 90-х. Її глядач легко впізнає по одягу, реквізиту, музиці, сленгу і стилю тих часів: малинові піджаки, «джинси-варьонки» та давно забуті касети. Чого варті лише яскраві образи Дзідзьо!

Тож ми вирішили дізнатися в українських зірок, чим їм запам'яталися 90-ті.

Михайло Хома (Дзідзьо): джинси-варенки й плакати зі знаменитостями

Зіграв Михайла Дзідзюка в серіалі «Відморожений».

«Сьогодні 90-ті в тренді. Вони повертаються в моду, одяг і музику. Стиль 90-х осучаснили, все стало «смачно» і «трендово». Але насправді люди тоді одягалися не так красиво. У ті часи було непросто всім. У 90-х я був дитиною, але ті роки запам'ятав як період, коли нічого не було. Все треба було купувати на базарі, їздили в Польщу за товарами. Дефіцит хороших речей, продуктів, купони, якими всі розраховувалися.

Пригадую «джинси-варьонки» й великі светри з візерунками.

А ще у мене були плакати, які починали привозити з-за кордону, і вішати на стіни. Це були плакати з відомими музикантами, групами. Також з Польщі почали возити журнали Пан+Пані. З них теж виривали сторінки з красивими дівчатами і вішали на стіни. А ще, коли я жив в Новояворівську [Львівська область — ред.], у мене в квартирі працювали майже всі польські канали, де показували і мультфільми, і зовсім інше кіно, ніж було у нас.

А коли я почав заробляти перші гроші на корпоративах, то збирав їх, щоб купити чоботи мамі та старшій сестрі. Мені було дуже приємно, що можу подарувати такий дефіцитний товар як взуття на зиму. Мама і сестра були дуже раді!»,— поділився співак.

Співак Павло Зібров: золотий час і перші кліпи

Зіграв у серіалі самого себе і виконав один із хітів 90-х.

«Я в 90-х був мега популярним. Для мене це — були золоті часи. У мене могло бути близько 40 концертів на місяць. Я виступав навіть під час обідніх перерв на заводах, часом було по кілька виступів щовечора. У 1993 році я отримав звання заслуженого артиста, а в 1996 — народного. Тоді я заробив перший капітал. Міг дозволити собі навіть літати у відпустку до Туреччини і Дубаї. Я слухав пісні Мусліма Магомаєва, Тома Джонса, американської рок-групи Chicago і насолоджувався життям.

А в кінці 90-х ми зняли перший кліп «Женщина любимая» на кіноплівку — це було дуже дорого. Зйомки обійшлися нам в 21 тисячу доларів. Довелося навіть позичати частину суми. Але цей кліп дав мені нове дихання і нову хвилю популярності», — розповів артист.

Актриса Катерина Вишнева: лялька Барбі і докучливий пейджер

Зіграла Оксану Дзідзюк.

На початку 90-х я була ще дитиною. Мені було лише 5 років. З того часу я запам'ятала момент, коли ти заходиш в магазин, а там є хліб і трилітрові банки з консервацією — і це весь асортимент. Потім тато приходить додому зі своїм другом і приносить ананас. Ти на нього дивишся так, ніби побачив динозавра. Вся сім'я ходить навколо цього ананаса [сміється — ред]. Ми його різали маленькими шматочками — і всі коштували. У цей момент сім'я навіть дихати боялася — така була подія.

Пам'ятаю, як у товариша мого тата з'явився перший пейджер. І він протягом ночі видавав якісь звуки, що весь будинок не міг заснути! Ще у нього був такий величезний телефон, довжиною просто по лікоть, більше схожий на рацію. Він виходив на балкон поговорити і завжди кричав в трубку. Я тоді думала: який жах, та щоб я носила з собою телефон — ніколи! А зараз сідає телефон — і ти вже в паніці.

Потім з'явилися перші жуйки — різнокольорові кульки в довгих коробочках. А ще жахливі колючі светри з начосом із вовни. Мені й сестрі такий подарувала мама. Я його ненавиділа, бо він чесався, попри водолазки знизу. Хоча вважався дуже модним. Моя сестра носила светр, лосини і «ставила» чубчик — мазала його цукром і залишала на ніч для об'єму. 

Я дуже засмучувалася, що у мене немає ні лосин, ні чубчика.

Ще в той час дуже популярною була дефіцитна іграшка — йо-йо. Таку мав лише мій однокласник. Ми розпланували — хто та коли грає. 

І не дай Боже заплутати йо-йо!

Наша сім'я жила досить скромно і про деякі іграшки я могла лише мріяти. Наприклад, я дуже хотіла отримати в подарунок на Новий рік ляльку Барбі. Вже коли мені було 10, батьки купили ляльку Сінді — не дуже якісний китайський аналог. Вночі моя сестра підстригла волосся з радянської ляльки Мальвіни та руками пришила на мою довге блакитне волосся.

У мене була найкрутіша Барбі на районі.

 Хоча багатьом в 90-ті жилося не так просто, але для мене — це був той період дитинства, коли все чудово та неймовірно. Пейджер, ананас, і навіть колючий светр — диво», — поділилася Катерина.

Всеволод Шекіта: мрія про мобільний телефон і шкірянку

Зіграв Миколу Дзідзюка.

«У мене 90-ті викликають приємну ностальгію і тепло в сердці. Це ми зараз розуміємо, що було важко, але тоді ми були молоді. Дозволяли собі більше метати. Пам'ятаю, я тоді навчався в музичному училищі і шалено хотів відеомагнітофон. В період літніх канікул навіть пішов працювати на будівництво, щоб заробити на нього грошей. Нарешті купивши його — був надзвичайно щасливий! Це найяскравіше враження про ті часи.

Звичайно, ще дуже хотів шкірянку, як у найкрутіших хлопців. До слова, тоді були постійні війни «район на район», але я в них не брав участі. Весь свій вільний час проводив у музичній школі. А ще всі хлопчики займалися єдиноборствами, щоб зуміти постояти за себе на вулиці.

Почали з'являтися перші мобільні телефони. Мій дядько тоді, як і багато інших, намагався займатися бізнесом. І він мав цілих два мобільних телефони — для мене це була неймовірна подія! Я тоді писав картини і так, заробив грошей на свій власний перший телефон. Дзвонити було шалено дорого. Тоді і вхідні, і вихідні дзвінки вважалися за високим тарифом. Мама не розуміла, навіщо він мені так потрібен, всіляко відмовляла купувати гаджет.Телефон коштував колосальних грошей. Але тоді це було статусносто та круто», — розповів актор.
 

Я був першим студентом, який мав мобільний.

Анна Кузіна: «Брудні танці» та іноземна музика

Зіграла сусідку Риту, в яку закохався Міша Дзідзюк.

«Перша асоціація з 90-ми — фільм «Брудні танці». Я його дуже любила і декілька разів переглядала. А ще пригадую іноземні хіти, що стали дуже популярними. Мені тоді подобалася американська співачка Вітні Х'юстон, Мерайя Кері, група Boyz II Men. Також серед яскравих спогадів — моє захоплення гірськими лижами. І мене тішило все, що з цим пов'язано — комбінезон, черевики, лижі, класна шапка або рукавички», — поділилася Анна.

Марічка Падалко: перше кохання і Modern Talking

Ведуча ТСН на 1+1.

«Для мене 90-ті — найромантичніший час: закінчення школи, перше кохання, навчання в університеті. З іншого боку, це був час змін, коли у нас з'являвся перший модний одяг і іноземні пісні. Наприклад, мені дуже подобалася група Modern Talking. Також цей період запам'ятався контрастами. Деякі люди могли заробляти дуже багато, а інші — зовсім мало. Я не можу сказати так, як говорить старше покоління, що 90-ті — це найскладніші часи, коли всі були змушені виживати. Я була 18-річною і не відчувала такої відповідальності, як мої батьки.

Це був час відкриттів і змін. Україна стала незалежною, вперше підняли український прапор, вперше наші спортсмени почали виступати на Олімпіадах. У мене є дуже яскравий спогад, яке визначило мою майбутню роботу на телебаченні. Воно пов'язане з моїм захопленням українським спортом. Коли мені було 5 років, я дуже хотіла один подарунок — і я його отримала. Мені в дитинстві подобався олімпійський ведмедик. Це, напевно, єдиний яскравий спогад з дитинства, коли мені подарували саме те, про що я мріяла. А не те, що вважали за потрібне купити батьки. Коли в 80-х роках була Олімпіада, я побачила, як цей ведмедик відлітав зі стадіону з кульками. Я так хотіла цього ведмедика і дуже хвилювалася, що з ним все-таки сталося. Олімпійський ведмедик став для мене першим телевізійним дитячим символом», — розповіла ведуча.

Дивись комедійний серіал «Відморожений» та згадуй 90-ті разом із героями вибухової стрічки:

ЧИТАЙ ТАКОЖ:

1. Зірка «Відмороженого» Ганна Кузіна розповіла про найромантичніше побачення з чоловіком

2. «Я рік прожив у потязі Львів-Київ»: Дзідзьо згадав про студентські роки у 90-ті

3. «Поблажок не буде»: Дзідзьо розповів про зйомки дружини у його фільмах