Ольга та Ігор Сухенки і їх 25-річний син Олександр проживали у селі Мотижин Бучанського району Київської області. Цю родину знали та поважали усі в селі: Ольга понад 10 років була старостою села. Коли окупанти прийшли в село, вони усією родиною вирішили залишитися. Сухенки налагодили доставлення хліба, розвозили ліки та дрова. Коли не стало світла, вони заправляли генератор та підзаряджали телефони сусідів. 23 березня їх востаннє бачили живими, а 2 квітня уся країна побачила моторошні фото з братської могили: там знайшли тіла родини Сухенків. Дар'я — дівчина Олександра Сухенка. 19 квітня вони мали б відсвяткувати річницю — 7 років разом. Пара познайомилася у 2014-му на Дні народжені друзів. Дівчина зв'язалася зі "Сніданком з 1+1" та розповіла їхню історію.
Олександр був веселим, спортивним та гарним. Він так сильно сподобався Дар'ї, що вона зробила перший крок: написала йому в соцмережах. Але зустрічатися почали через рік.
Він зі мною вперше літав на літаку, був закордоном, на морі, покатався на лижах. Зі мною він почав жити, як і я з ним. Ми любили ходити в гості та запрошувати гостей до себе, дуже часто у нас збиралися великі компанії. Я завжди робила йому сюрпризи на День народження.
Але одружуватися не поспішали: Олександр був футболістом, мріяв спочатку купити дім. Поки просто жили разом, часто їздили в гості до родини Сашка.
Родина Саші мене дуже любила, вони вважали мене частинкою їхньої родини від початку до кінця. Думаю, вони вважали мене своєю донькою.
Коли розпочалася війна, Олександр та Дар'я одразу поїхали з Києва у Мотижин до батьків хлопця. Так вирішив Олександр, адже вірили, що там мало б бути спокійно, але російські окупанти зайшли в Мотижин у перші дні війни:
Від того моменту, як зайшли російські танки, там ставало усе жорстокіше й страшніше. Я мала б їхати звідти з Сашею вдвох 7 березня, він навіть зібрав усі свої речі. Але в останній момент він сказав мені, що не може залишити батьків та вибачився. З того моменту нас щодня був ритуал: зранку та звечора Саша мав писати, що з ним усе добре. Він не сильно хотів, аби я знала, що там відбувається. Він не все мені розповідав. Наші спільні друзі питали "Даша, чому вони не їдуть? Ми як послухали його розповіді, у нас серце зупинялося". Там вбили двох зірок, кидали гранати у хліва, люди ховалися...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дівчина-медик, донька мера Бучі, розповіла, як рятувала 9-річну дівчинку без руки: розповідь про 16 днів в окупації ("Щоденники війни")
23 березня окупанти дібралися до будинку Сухенків: 10 російських військових (за національністю буряти) зайшли у будинок, обшукали його, вкрали машину Олександра та один телефон. Після цього Олександр ще встиг записати Дар'ї голосові повідомлення: при розмові військові здалися йому нормальними, але це так йому здалося...
Далі запанувала тиша: ніхто з членів родини більше на зв'язок не виходив. 2 квітня фотографію з братської могили під Мотижином побачив увесь світ: на цьому фото Даша впізнала коханого та його батьків. Ховали родину 7 квітня, попрощатися з Сухенками зібралося усе село. Проте Дар'я приїхати на похорон не змогла:
Це було понад мої сили. Я б хотіла запам'ятати родину іншою. Не в труні...
Дивіться сюжет:
Loading...