Нещодавно до проєкту “Спортивний фронт”, який у червні група 1+1 media запустила спільно з легендарним футболістом Андрієм Шевченком, доєднався український дзюдоїст грузинського походження, заслужений майстер спорту та перший чемпіон світу з дзюдо в історії України Георгій Зантарая.
З перших днів повномасштабної війни, яку розв’язала рф, Георгій прийняв рішучу позицію щодо російських спортсменів, став на захист Батьківщини на волонтерському фронті та вирішив відмовитися від усіх своїх досягнень, здобутих протягом життя, задля спільної Перемоги.
Спеціально для сайту телеканалу 1+1 Георгій Зантарая розповів, як майже 30 років тому йому разом з родиною довелося стати вимушеними біженцями, як мільйонам українців сьогодні, яким був ранок 24 лютого особисто для нього та чому Міжнародна федерація дзюдо продовжує допускати до змагань росіян і білорусів у нейтральному статусі.
Loading...
Нам довелося покинути країну, ставши вимушеними біженцями, як мільйони українців сьогодні
У 1992 році вам разом з батьками довелося переїхати в України через війну в Абхазії. Чи пам’ятаєте ви ті події? Яким переїзд виявився для вас, адже фактично ви стали вимушеними переселенцями, як мільйони українців сьогодні?
Тоді мені було лише 5 років, тому повноцінно згадати події 30-річної давнини складно. Проте ситуація була такою ж, як і тут, в Україні. Бомбардування розпочалися о 4 ранку. Нам довелося покинути країну, ставши вимушеними біженцями, як мільйони українців сьогодні. Через деякий час ми приїжджали в Грузію і я на власні очі бачив усі руйнування та жахи війни.
Тато був моїм найбільшим прихильником
Будь-який переїзд дається непросто. Нашій родині довелося залишити все і почати життя з нуля. Хоча тоді було дуже складно і дечого ми не могли собі дозволити, нині згадую про той час з усмішкою. З плином часу вдалося з легкістю ставитися до багатьох речей. Нині мій дім – це Україна. І, на щастя, членам нашої родини вдалося самореалізуватися. Безперечно, що в цьому неабияку роль відіграли батьки.
Тато був моїм найбільшим прихильником. Завжди все дозволяв, залишаючись для мене мега важливою людиною у світі. Після його смерті, на заставці мого телефону – завжди татова світлина. Бачу його щодня, для мене він залишається живим.
За весь цей час лише 4 російських спортсмени, які не є корінними росіянами, написали, що сильно жалкують через війну, яку розв’язала рф
За яких обставин ви дізналися про початок повномасштабного вторгнення рф на мирні українські землі? Яким ранок 24-го лютого був особисто для вас?
24 лютого був депресивний стан. Разом зі своїм сином спав у кімнаті, аж раптом прийшла дружина і сказала, що чула вибухи. Відразу почали шукати в інтернеті хоч якусь інформацію. Звісно, що спершу всі були дуже налякані. Найбільший острах наводила невідомість.
Особисто я переймався за свою сім’ю. Прагнув, аби вона була в повній безпеці. У той самий ранок до нас приїхали всі наші родичі, які досі живуть у нас. Завдяки тому, що ми були об’єднані в перші хвилини повномасштабного вторгнення, нам вдалося легше подолати початок невідворотних подій.
Відразу прийняв для себе рішення, що, попри все, залишусь у Києві до Перемоги. Вступив до лав територіальної оборони. Проте буквально за кілька днів мені сказали, що нині ліпше за все консолідувати усі міжнародні спортивні зв’язки та відкрити великий волонтерський центр.
Так, разом з друзями вдалося відкрити такий центр на Солом’янці, який і зараз продовжує функціонувати. Спершу ми забезпечували харчуванням військових та цивільних, також видавали сухпайки комунальним службам та поліції. Нам допомагали звідусіль. Доєднувалися спортсмени, з якими часто виступав на змаганнях за кордоном, підтримала збірна Грузії з дзюдо, німецькі клуби та кілька інших країн. Після деокупації Київщини почали надавати гуманітарну допомогу в Бучі, Гостомелі, Ірпені та Димері. Також їздили в Ізюмський район під Барвінкове.
За весь цей час лише 4 російських спортсмени, які не є корінними росіянами, написали, що сильно жалкують через війну, яку розв’язала рф, і готові завжди прийти на допомогу. Вдячний їм за те, що проявили увагу та не замовчують про події, які насправді відбуваються в Україні. Адже багато росіян продовжують мовчати. До того ж деякі спортсмени навіть виступають на підтримку рф, яка безжально напала на нас.
Був обурений, коли побачив, що збірна росії допущена до змагань
На початку червня Міжнародна федерація дзюдо, почесним президентом якої свого часу був володимир путін, дозволила росіянам та білорусам брати участь в турнірах в нейтральному статусі. Чому федерація не висловлює своєї чіткої позиції щодо війни?
Так, путін був почесним президентом Міжнародної федерації дзюдо до того моменту, як розпочалася повномасштабна війна. Хоча його прибрали з президії, у МФД залишилася велика кілька проросійських людей. Вони продовжують просувати інтереси рф, посилючи лобіювання.
Категорично засуджую мовчання російських спортсменів. Якби вони обрали чітку позицію, нам би вдалося зберегти життя людей. росіяни та білоруси не можуть залишатися в нейтральному статусі. Як можна залишатися в нейтральному статусі з російським паспортом та при цьому за рахунок рф готуватися до змагань? До того ж після того, як вони стають чемпіонами світу чи призерами Олімпійських ігор, отримують призовий фонд, який витрачають саме в росії. Отже, фінансують війну та геноцид українського народу.
Якщо російський спортсмен хоче виступати на змаганнях міжнародного рівня – повинен висловитися проти війни, відмовитися від свого громадянства, виїхати за кордон і вже потім виступати, як біженець. Інших варіантів навіть не повинно бути. В Україні щодня гинуть люди, а росіяни продовжують заробляти гроші.
Життя людей цінніші за мої титули
Ви зробили рішучий крок – повідомили про те, що у разі допуску білорусів та росіян до змагань, ви відмовитися від усіх своїх титулів. Як на цей крок відреагували як українська, так і міжнародна федерації дзюдо?
Саме так, я почав активно висловлювати свою позицію і продовжу це робити до Перемоги. Відразу відправив офіційного листа в Міжнародну федерацію дзюдо, зазначивши, що вони підтримують воєнні злочини рф, коли допускають російських та білоруських спортсменів до змагань. На знак протесту вирішив відмовитися від своїх звань та титулу чемпіона світу та Європи. Якщо мій вчинок допоможе привернути увагу міжнародної спільноти до бойкоту спортсменів з рф та білорусі – значить я переміг.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Спортивний фронт»: стартував Digital-флешмоб #RussianSportKills з метою бойкотування російських спортсменів
На початку повномасштабної війни мені доводилося бачити тіла мертвих людей, вщент розбиту техніку та знищені будинки. Залізна медаль – ніщо у порівнянні з масштабами трагедії, яку переживає український народ.
Як ви змінилися за ці понад 150 днів війни?
Став ще більшим патріотом України.
За весь період повномасштабної війни росія завдала величезних матеріальних збитків, не говорячи вже про біль та людські втрати. На який період пригальмується розвиток спорту в Україні?
Вірю, що нам вдасться все швидко відбудувати. І замість знищених спортивних об’єктів з’являться нові сучасні зали. Зовсім скоро Міністерство молоді та спорту України почне висвітлювати масштаби руйнувань та демонструвати зруйновані комплекси і міжнародні організації допоможуть нам в реконструкції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вщент зруйнована спортивна інфраструктура: редакція Профутбол Digital побувала у Чернігові
Свого часу мені вдалося реалізувати давню мрію – побудувати сучасний спортзал, аби усі охочі могли займатися дзюдо. Понад 400 дітей мають можливість розвиватися та самореалізовуватися. На жаль, через війну в країні їм довелося виїхати. З нетерпіння чекаємо на їхнє повернення до столиці. Будемо продовжувати активні тренування і робити все можливе, аби таких спортзалів в усій Україні ставало більше.