Ще вчора робота могла здаватися важливою частиною життя, а сьогодні людина ловить себе на думці, що просто чекає вихідних. Вона втомлюється, дратується через керівника чи колектив, переглядає вакансії, порівнює зарплати, але так і не наважується зробити крок.
Чому ми продовжуємо триматися за те, що нас уже не влаштовує? У Сніданку. Вихідний психотерапевт Олег Чабан пояснив, чому знайоме місце може здаватися безпечнішим за нове та як зрозуміти, що професійні зміни справді назріли.
Людина може бути незадоволена роботою, але добре знати всі її правила. Вона розуміє, як поводитися з керівником, до чого готуватися, як пережити складний день і де знайти компенсацію неприємним моментам.
«Я незадоволений, але воно зрозуміло мені. Так, я там буду уникати, десь буду компенсувати».
На новому місці все доведеться починати спочатку. Саме невідомість, за словами психотерапевта, часто лякає сильніше, ніж те, що вже давно не влаштовує.
«Що таке змінити роботу? Це кинути себе в невідомість. Невідомість лякає людину значно більше, ніж конкретні якісь неприємності».
Тому ми можемо роками триматися за знайоме, навіть якщо воно давно перестало приносити задоволення.
«Краще я буду ціплятися за оцю синицю в руках, чим фантазувати навколо журавля в небі».
Є люди, які постійно переглядають пропозиції інших роботодавців, але не звільняються. На думку Чабана, це може бути способом перевірити власну цінність.
«Шукаючи роботу, тобто пірнаючи вечорами в інтернет, пошуки роботи, ти постійно себе продаєш, ти себе оцінюєш».
Людина бачить вимоги, порівнює їх зі своїми навичками, дивиться на зарплати та переконується, що може бути потрібною не лише на нинішньому місці.
«Оцінюю себе, переоцінюю себе, знаходжу, що я ще потрібний. У мене є варіанти».
Тобто сам пошук вакансій іноді дає відчуття свободи, навіть якщо рішення про звільнення ще не прийняте.
Висока зарплата може бути вагомою причиною залишатися там, де не дуже добре. Але універсальної суми, яка здатна компенсувати будь-яке професійне незадоволення, немає.
«Немає такої цифри».
Для кожної людини достатній рівень доходу різний.
«Когось задовольняє одна цифра. Комусь треба множити на 10, а комусь треба множити на 100. Це дуже-дуже індивідуально».
Тому важливо дивитися не лише на розмір зарплати, а й на те, що вона дає.
«В що ти їх вкладаєш? В дітей, в себе, в що ти вкладаєш?»
Для когось це фінансова безпека, для когось можливість допомагати родині чи забезпечувати комфортне життя. І саме це може пояснювати, чому людина продовжує працювати там, де їй складно.
Перший сигнал, на який радить звернути увагу Чабан, це відновлення після роботи.
«Чи ти відновлюєшся?»
Втомлюватися нормально, але якщо сон і вихідні більше не повертають сили, а виснаження стає постійним, це вже привід замислитися.
Ще один сигнал — коли на життя поза роботою перестає залишатися енергія.
«Оце втрата вкладення енергії, вкладення ресурсів, власних ресурсів в життя».
Психотерапевт також говорить про психосоматичні прояви тривалого напруження. Водночас будь-які проблеми зі здоров'ям потрібно обговорювати з лікарем і не пояснювати їх автоматично лише стресом.
Іноді причина незадоволення лежить ще глибше. Людина могла обрати спеціальність через батьків, учителів або родину, які радили «надійний» шлях.
З часом стає зрозуміло, що справжні інтереси були зовсім в іншому.
«Ти потім, в тебе творчість зовсім інша, працюють мізки, але ти відбуваєш це життя, а потім дійсно шкодуєш, тому що не реалізував своє хобі, не реалізував свої можливості, не реалізував себе таким, яким ти є в реальності».
За словами Чабана, саме нереалізовані можливості можуть стати причиною жалю згодом. Тому важливо не лише оцінювати зарплату чи посаду, а й розуміти, чи відповідає професійний шлях самій людині.
Водночас будь-яке невдоволення роботою не означає, що потрібно негайно писати заяву. Спочатку варто зрозуміти, що саме не влаштовує.
Можливо, проблема в графіку, навантаженні, керівнику або колективі. А можливо, людина справді давно переросла свою професію.
«Глобально цю проблему розбивати на маленькі, намагатися шукати відповіді».
Якщо самостійно розібратися складно, можна звернутися до психолога. Також Чабан радить шукати людей, які мають схожий досвід.
«Шукай однодумців».
Іноді саме розмова з іншими допомагає зрозуміти, що проблема вирішується зміною умов, а іноді стає очевидно, що час рухатися далі.
А перед важливим рішенням психотерапевт радить зробити те, про що ми часто забуваємо:
«Друзі, перше виспіться, а потім приймаємо рішення».
Бо іноді нам справді потрібна нова робота. А іноді спочатку потрібен нормальний відпочинок, щоб відрізнити професійне вигорання від звичайної втоми і вже після цього вирішувати, що робити далі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: