У "Щоденниках війни" історія 98-річного Леоніда Станіславського, який минулого року потрапив до книги рекордів Гіннеса як найстарший тенісист у світі. Про те, як він пережив дві війни, та про рідний Харків, він розповів у "Сніданком з 1+1".
Леонід Станіславський все життя прожив у Харкові, він гордість міста і всієї України. У червні 1941 року, коли Друга світова війна розгорнулася на території України, йому було усього 17 років. Він розповідає:
"Я вступив до авіаційного інституту, але почалася війна. Всіх моїх друзів, які були старшими за мене на рік, мобілізували. Я у класі був наймолодший, ще непризивного віку".
Батька Леоніда забрали на війну майже одразу, а він з мамою та молодшим на 11 років братом евакуювався до Новосибірську. Станіславський згадує:
"Ми їхали у товарному вагноі 2 тижні поспіль".
Життя в евакуації було складним: Леонід почав працювати на авіаційному заводі, мама працювала дитячим лікарем. Їжі бракувало, але на наступний рік було вже легше: родина посадила і виростила картоплю. Станіславський хотів на фронт, але його не відпустили, сказали, що його завдання працювати на заводі, робити літаки. Юнак дуже хотів навчатися, тож у 1944 році вступив до Московського авіаційного інституту, а за 2 роки, вже після закінчення війни, повернувся до рідного Харкова.
Батько повернувся з війни, але про неї майже ніколи не розповідав, вона стала для нього дуже важкою сторінкою в житті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як фашистські німці на початку Другої світової війни створили першу газову камеру: історія замку Зонненштайн
Чи міг подумати Леонід Станіславський, що війна в Україні буде знову?.. Коли у 2022 році на нас напала росія, а його рідне місто почали бомбити, він не хотів його покидати. Казав:
"Загину, так вдома".
Проте рідні все ж вмовили Леоніда Станіславського покинути Харків, зробив він це 7 березня. Спочатку поїхав до доньки в Польщу, а потім потрапив до США. Його запросили на тенісний турнір ветеранів, в якому зараз Станіславський бере участь у змаганнях.
Проте мріє Леонід Станіславський про одне:
"Я хочу повернутися додому, до Харкова, лише цього я прагну".
Дивіться "Щоденники війни" про Леоніда Станіславського:
Loading...