«Страх з’являвся у моменти тиші», – у «Щоденниках війни» історія евакуації з окупованої Бучі

Історія евакуації з Бучі після 15-ти днів перебування в окупованому місті.

Вже минув місяць з того моменту, як росія напала на Україну 24 лютого, розпочавши жахливу війну. У "Сніданку. Онлайн" у рубриці "Щоденники війни" своє історією життя в окупації та евакуації з Бучі поділилася Вероніка Першина.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Місяць незламності: 28 днів війни у фактах, цифрах та подіях (оновлюється)

27-річна Вероніка нещодавно вийшла заміж, оселилася в Ірпені та відкрила разом з чоловіком спільну справу: мовну школу для дітей. Але через війну, яка прийшла на нашу землю після вторгнення російських окупантів, переїхала до батьків у Бучу, де і пробула перші 15 днів війни. Зараз Вероніка у безпеці, в Іспанії, разом з мамою та 14-річним братом їй вдалося по зеленому коридору вибратися з Бучі. За кордоном дівчина веде власну інформаційну війну: дає інтерв'ю на радіо, телебаченні, у газетах, виступає на мітингах на підтримку України. Все заради того, щоб світ не забував про війну в Україні та про жахливі злочини, які на нашій землі чинять загарбники.

Вероніка Першина говорить:

"Найстрашніше, що зникне відчуття загостреності проблеми війни в Україні. Люди, не знаходячись там, не розуміють, що це таке".

Буча

Дівчина згадує – у перші дні війни, коли Буча ще не була повністю окупована, вони з чоловіком займалися волонтерством: розвозили їжу та ліки по місту. Коли тривали бої, ще можна було вийти з дому. Але коли російські загарбники повністю окупували Бучу, з'являтися на вулиці стало дуже небезпечно. Про життя в ці дні Вероніка розповідає:

"Не було електроенергії, згодом газу, зв'язку, води, але спільнии зусиллями ми виживали. Разом з сусідами готували їжу на дровах у котлі. У нас був генератор, щоб зарядити телефони і набрати воду. На щастя, ми не дожили там до того моменту, коли ситуація була критична. Змогли виїхати завдяки зеленому коридору".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щоденники війни. Алевтина Швецова виїхала з Маріуполя під обстрілами і провезла український прапор через 17 російських блок-постів

Про свої емоції життя в окупації дівчина розказує:

"Спочатку було не страшно, але я дуже злилася, відчувала неймовірну злість. Для мене немає жодної лояльності до росіян, є лише чорне і біле. Вважаю, що є кацапня, є кацапська нація, яка просто для мене більше не існує, жодних виключень. Страх з'являвся у моменти тиші, коли не було обстрілів. От тоді було реально страшно. Найважче для мене було витримати, що ти по суті нічого не можеш зробити. Глобально ти не можеш зупинити цього".

Про воєнні злочини окупантів Вероніка Першина ділиться власними спогадами та спостереженнями:

"Деякі з них дійсно думали, що "визволяли" нас. У моєї знайомої застрелили чоловіка, у іншої зарізали. Просто так. Я зрозуміла, що з ними жодної комунікації не буде, тому що це звірі. У Бучі досі лежить багато тіл загиблих просто на вулиці. Я знаю, що наші ховали тіла в братські могили, але там, де розбиті колони, я не знаю, чи забирали взагалі тіла".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Щоденники війни: історія медсестри, яка до останнього рятувала людські життя в окупованій Бучі

Вероніка, емігруючи до Іспанії, взяла з собою усього декілька речей, серед яких і вишиванка. І дуже радіє цьому, адже вона для неї зайвий раз нагадує про Україну та нашу самобутність. В цій вишиванці дівчина і з'явилася в ефірі "Сніданку. Онлайн" сьогодні. Вона каже, що про залишені речі не шкодує, адже найважливіше – це людські життя.

"Я щодня дякую Богу, що в мене всі рідні живі!" – каже Вероніка Першина.

Сюжети та коментарі експертів на найактуальніші теми сьогодення, а також включення відомих людей дивіться щодня з 10:00 до 13:00 у "Сніданку.Онлайн": на Ютуб-каналі програми та на телеканалі ТЕТ на ТБ.

Більше новин