«Як робиться мистецтво, яке живе довго»: кінопродюсер Пилип Іллєнко розповів, як його батько Юрій Іллєнко створював кіно, яке стало класикою українського кінематографа
Пилип Іллєнко розповів, як його батько Юрій Іллєнко створював кіно, яке стало класикою українського кінематографа та чому, на його думку, його стрічки все ще не втрачають свою актуальність.
9 листопада о 23:00 на телеканалі 1+1 Україна в Аргументі кіно з Єгором Гордєєвим покажуть фільм Юрія Іллєнка Лісова пісня. Мавка (1981 року). Кінопродюсер Пилип Іллєнко в ексклюзивному інтерв’ю 1plus1 згадує свого батька – режисера, оператора та сценариста Юрія Іллєнка, якого вслід за Довженком називають одним із великих майстрів Відродження українського кіно, названого згодом поетичним.
Пилипе, розкажіть, як ваш батько працював над створенням кінострічок?
Я з дитинства спостерігав за манерою батька працювати на кіномайданчику. Мене і досі це дивує, навіть зараз, коли я і сам займаюся створенням кіно, наскільки багато енергії він віддавав цьому процесу. Для нього більше нічого не існувало в той момент, коли він працював над якимсь фільмом. Все решта відходило на другий план. Вся його життєва енергія була в цих фільмах. Коли я інколи передивляюсь роботи батька, бачу всю його концентрацію творчої і життєвої енергії, яка вкладена в кожен кадр цих фільмів. Для мене це найкраще пояснення, як робиться мистецтво, яке живе довго. Бо є фільми, які за рік-два втрачають свою актуальність. Причому це можуть бути навіть хороші фільми.
«Коли я інколи передивляюсь роботи батька, бачу всю його концентрацію творчої і життєвої енергії. Для мене це найкраще пояснення, як робиться мистецтво, яке живе довго»
Нещодавно зі своїми дітьми передивлявся українські фільми (не буду казати які) в рамках їхньої кінематографічної освіти, вони також 60-70-х років. Мене здивувало, що зовсім недавно вони мене захоплювали, а сьогодні ці фільми виглядають так, що мені було навіть соромно заставляти дітей їх дивитися.
Яким був батько поза межами кіномайданчику?
Він перебував у постійному творчому процесі. Якщо батько не міг знімати кіно, він малював, писав книжки, самотужки будував будинок в Прохорівці. Він не робив кіно по якимсь лекалам, а постійно вигадував щось нове. Його творчим гаслом було – я не вмію знімати кіно. Хоча він зняв тільки як режисер більше десятка фільмів. Батько казав: «Кожен раз, як я роблю фільм, я його роблю не так, як робив раніше, а по-іншому, тобто, починаю вчитися наново».
Бо якщо проаналізувати його стрічки, як мінімум режисерські, не кажучи про ті, які він робив як оператор чи як сценарист, вони всі різні. За винятком стрічок, які зняті в 70-ті роки, які сам не любив – він їх називав «фільми з-під трамвая». Це коли його змушували йти на компроміс з непритаманною йому естетикою.
«Був людиною емоційною, харизматичною, але при цьому не був якимсь домашнім тираном»
Юрій Іллєнко був суворим батьком?
Він не був простим у спілкуванні. Був людиною емоційною, харизматичною, але при цьому не був якимсь домашнім тираном. Навпаки, він брав активну участь у нашому з братом вихованні. Дуже багато приділяв нам часу. Родина – це єдина річ, крім фільмів, на чому він фокусувався.
Чи давав в житті поради, настанови? Чи любив повчати?
Ні, він показував все своїм прикладом. Життєвих порад як Дон Корлеоне Майклу Корлеоне не давав (посміхається). Більше того, я був вже достатньо дорослим (мені було майже 33 роки), коли він помер і в нас був такий період вже ділової дорослої співпраці з ним. В мене вже були власні діти. В цей період батько в багатьох речах дослухався до моєї думки. Це не була диктатура. Це було спілкування, взаємодія і співпраця. Батько в творчості був дуже відкритий до ідей і пропозицій. Будь-хто на майданчику, хто не боявся (сміється), міг підійти і щось запропонувати. І дуже часто чужі ідеї втілювались потім у зйомках. Особисто я запропонував батьку кілька ідей прямо на майданчику фільму «Молитва за гетьмана Мазепу», які потім увійшли у фінальний монтаж.
Дивіться культову українську стрічку Лісова пісня. Мавка режисера Юрія Іллєнко цієї суботи 9 листопада о 23:00 на телеканалі 1+1 Україна в рамках проєкту Аргумент кіно, який присвячено національному кінематографу. Проєкт було створено за підтримки платформи кіно та телебачення Київстар ТБ.
