"Не Тінями єдиними": Людмила Барбір поділилась своєю добіркою улюблених фільмів Сергія Параджанова

Сергій Параджанов – це ім’я, яке назавжди вписане в історію українського кіно. Його творчість, сповнена поетичності, символізму та яскравої візуальної мови, стала справжнім проривом у кінематографі 60-х років XX століття. Та що тут говорити — вона й зараз продовжує надихати кіномитців та глядачів в усьому світі.

ЮНЕСКО оголосила 2024 — роком Сергія Параджанова на честь його 100-річного ювілею. 9 січня виповнилося 100 років з дня народження всесвітньо відомого генія кінематографа.

Найперше з чим характеризують творчість Сергія Параджанова — це фільм Тіні забутих предків, хоча фільм й дійсно є візитною карткою Параджанова та його творчий доробок набагато ширший. Про стрічку, яка була знята за мотивами повісті Михайла Коцюбинського й підкорила глядачів унікальним поєднанням фольклору, містики та поезії згадала і ведуча Сніданку з 1+1 Людмила Барбір у своєму дописі в Facebook.

"Одного разу до третьої ночі засиділася біля комп’ютера, а тут по телевізору показують фільм Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Не могла заснути, проплакала весь фільм – ця атмосфера рідних Карпат захопила і зворушила", - пише у своєму дописі Людмила Барбір.

Людмила Барбір поділилась добіркою не менш легендарних фільмів Сергія Параджанова. Тож запрошуємо вас у подорож світом кіно  вірменського режисера з українським серцем.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вірменин з українським серцем: через які випробування довелось пройти відомому режисеру Сергію Параджанову

Колір граната

Цей фільм був неодноразово заборонений до показу в СРСР через свою нестандартність.Це кінопритча, знята у 1968 році на кіностудії Вірменфільм, є одним з найвідоміших і найцікавіших творів його творчості. Фільм присвячений життю і творчості вірменського поета Саят-Нови. Однак, це не класична біографічна картина. Параджанов створив своєрідний візуальний вірш, де реальність переплітається з містикою, а образи набувають символічного значення. Зйомки фільму проходили у церкві Святого Іоана в селі Ардві Лорійської області Вірменії. До того ж цікавий факт, що фільм Колір граната став основою для кліпу співачки Леді Гаги — 911.

Легенда про Сурамську фортецю

Фільм присвячується грузинським воїнам усіх часів, які віддали життя за свою країну. В його основі лежить давня грузинська легенда, в які розповідається, що готуючись до захисту своєї країни від нападу іноземних поневолювачів, народ зводив фортецю, але щоразу, коли стіна досягла рівня даху, вона повалилася. Фільм розповідає про жертовність, любов до Батьківщини та про ціну, яку доводиться платити за свободу. До речі, ця кінострічка Сергія Параджанова поєднує в собі українську та грузинську культури.

Арабески на тему Піросмані

Це короткометражний фільм, який представляє особистий погляд професіонала на мальовничу спадщину грузинського художника-примітивіста ХІХ століття, самоучки, який увійшов до кращих майстрів світового наївного мистецтва Ніко Піросмані. Арабески на тему Піросмані був знятий у 1985 році вважається одним із найцікавіших експериментів Сергія Параджанова. У цьому фільмі режисер створює своєрідний візуальний колаж, в якому поєднуються фрагменти картин Піросмані, старі фотографії, документальні кадри, анімація та театральні постановки. Це не просто оповідь про життя художника, а скоріше спроба передати його внутрішній світ, його почуття і переживання через мову кіно.

Лебедине озеро. Зона

Це нетиповий фільм у фільмографії Сергія Параджанова. Ця драматична стрічка занурює нас у похмурий світ радянських таборів. Фільм розповідає про життя в'язнів, їхню боротьбу за виживання, про любов і втрати. Центральною темою є спроба знайти людськість у нелюдських умовах. Назва фільму Лебедине озеро є символічною і контрастує з жорстокою реальністю. Людина, яка постає в центрі сюжету втікає із в'язниці за три дні до завершення терміну. Змучений він шукає собі прихисток. Сценарій фільму базується на реальних спогадах Параджанова про його ув'язнення, це надає фільму особливої автентичності та емоційної глибини.

Етюди про Врубеля

Це не просто біографічний фільм про видатного українського художника Михайла Врубеля, а скоріше візуальна поема, яка занурює глядача у світ його творчості та внутрішнього світу. Сергій Параджанов пропонує своє бачення мистецтва Врубеля, передаючи його через мову кіно. Фільм побудований на контрастах: яскраві кольори картин Врубеля протиставляються чорно-білим документальним кадрам, релігійні мотиви переплітаються з містичними образами.

Творчість Сергія Параджанова – це не просто кіно, це цілий світ, сповнений краси, таємничості та поезії. Його фільми змушують нас задуматися про вічні питання буття, кохання, смерті та сенсу життя. І хоча режисер пішов з життя понад 30 років тому, його спадщина живе і надихає нові покоління кіномитців та глядачів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пристрасть до барахолок, бажання радувати близьких та любов до України: яким був культовий режисер Сергій Параджанов