Емоційно незрілі мами: 3 звички, через які діти роками вчаться жити не для себе

Материнство не робить людину автоматично емоційно зрілою. Якщо мама не поважає межі, конкурує з дитиною або змушує її відповідати за власний настрій, цей досвід може позначитися на самооцінці, стосунках і вмінні відстоювати себе багато років потому, пише YourTango.

Коучка з відновлення після токсичних стосунків Кетрін Стівен назвала три звички, які часто зустрічаються у емоційно незрілих матерів.

1. Дитина змушена бути дорослою

Коли дитина заспокоює маму, стежить за її настроєм, вирішує дорослі проблеми або відчуває відповідальність за її емоції, ролі в родині фактично змінюються місцями.

Це називають парентифікацією. Дитина вчиться ставити власні потреби на другий план, а згодом може переносити цю модель у доросле життя.

Тоді вже дорослій людині складно сказати «ні», відмовити комусь без почуття провини або не брати на себе чужі проблеми.

2. Мама починає конкурувати з власною дитиною

Замість того щоб радіти досягненням дитини, така мама може порівнювати себе з нею, знецінювати її успіхи або всіляко повертати увагу до себе.

Особливо болісно це може проявлятися у стосунках матері та доньки. Причиною нерідко стають власна невпевненість жінки, незадоволеність життям або відчуття, що молодість і досягнення дитини нагадують їй про нереалізовані мрії.

Дитина в такій ситуації може засвоїти просте правило: бути яскравою, успішною чи незалежною небезпечно, бо це викликає невдоволення найближчої людини.

3. Її ображають особисті межі дитини

Емоційно незріла мама може сприйняти звичайне «ні» як образу. Якщо доросла донька не хоче зустрічатися, відмовляється від поради або просить не втручатися у її життя, це може викликати сильну емоційну реакцію.

У результаті дитина звикає думати не про власні бажання, а про те, як не засмутити маму. Навіть у дорослому віці вона може надто багато пояснювати свої рішення, боятися конфліктів і відчувати провину за бажання мати власний простір.

Як це позначається у дорослому житті

Такий досвід не зникає лише тому, що людина виросла. Якщо в дитинстві її привчили відповідати за чужі почуття, заслужувати схвалення або постійно поступатися, ті самі сценарії можуть повторюватися у партнерських, дружніх і робочих стосунках.

Але це не означає, що людина приречена жити за старими правилами. Усвідомлення власних реакцій, робота з особистими межами та допомога психотерапевта можуть поступово змінити звичний сценарій.

І найважливіше: дитина не була відповідальною за емоційний стан матері. Вона мала право залишатися дитиною, а згодом вирости у самостійну дорослу людину.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Що робити, якщо дитині наснилося щось страшне чи дитина кричить уві сні: поради психолога
• Дитина мовчить і уникає важких спогадів: як така поведінка впливає на психіку (коментує дитяча психологиня Світлана Ройз)
• Дитина різко стала дорослішою: ризики і фактори посттравматичного зростання описує дитяча психология Світлана Ройз