Дитина мовчить і уникає важких спогадів: як така поведінка впливає на психіку (коментує дитяча психологиня Світлана Ройз)

Сніданок з 1+1
06:30
Будні
Дитина мовчить і не хоче згадувати пережите: що таке уникнення і чим воно небезпечне для психіки (пояснила дитяча психологиян Світлана Ройз)
freepik.com

В психології є поняття "уникнення". Наскільки воно небезпечне для психіки, особливо дитячої?

Поділитися:

Коли життєві ситуації чи наші спогади занадто важкі, наша психіка вмикає так зване уникнення. Про цей феномен та його можливу небезпеку для дитини у "Сніданку з 1+1" розповіла дитяча психологиня Світлана Ройз.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як допомогти дитині пережити розлуку з татом через війну (поради психолога Світлани Ройз)

Коли може виникнути уникнення? Психологиня пояснює:

"Уникнення може виникнути, коли ми стикаємося з чимось травматичним. Якщо цей досвід надважливий і надсильний для нас, ми іноді намагаємося уникнути його. Про важкі спогади ми можемо говорити: тільки не нагадуйте про це".

В чому небезпека уникнення?

За словами Світлани Ройз, дитина може уникати розмови, коли спрацьовує такий механізм захисту психіки. Психологиня зауважує:

"Це означає, що саме в цей час у нервової системи немає сил впоратися з цим досвідом. Торкатися важкого досвіду ми можемо тільки зі стану стійкості".

Якщо це своєрідний механізм захисту психіки, чому ж уникнення може бути небезпечним? Святлана Ройз пояснює:

"Якщо є уникнення, воно буде поширюватися на різні сфери нашого життя, і це вже небезпечно".

Тобто, мозок буде блокувати не лише важкі спогади, а й будь-які речі, які буде вважати некомфортними. А це дуже ускладнює життя і породжує нові і нові страхи.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як допомогти дитині впоратися зі стресом під час війни: поради від дитячої психологині Світлани Ройз

Як боротися з уникненням у дитини?

Якщо у дитини є ознаки уникнення, психологиня радить, як з ним можна впоратися, не травмуючи ще більше дитячу психіку:

►Якщо ми зараз уже в безпеці, ми обережно просимо дитину згадати, як це було, її емоції від події, проговорити думки і переживання, дати своєрідний «дозвіл» на розповідь і прояв почуттів.

►Розповісти, як було у вас, що ви відчували і відчуваєте, щоб дитина зрозуміла, що вона в цих переживаннях не одна.

►Не варто "пробивати" психологічний захист дитини, це не допоможе і може лише нашкодити. Але варто спробувати створити стійке відчуття безпеки, щоб дитині було легше впоратися зі складним пережитим досвідом.

Більше порад від Світлани Ройз дивіться у відео:

Новини по темі