“Не потрібно боятися здаватися смішним, недолугим або дурним”, – актор серіалу “Обіцянка Богу” Юрій Феліпенко про перехід на українську мову та людей, які розчарували під час війни

Обіцянка Богу
Юрій Феліпенко: про серіал "Обіцянка Богу" та людей, які розчарували під час війни

Актор серіалу “Обіцянка Богу” Юрій Феліпенко в інтерв’ю сайту 1+1 розповів про характер свого героя та перехід на українську мову.

Поділитися:

Уже 1 квітня о 20:15 телеканал "1+1 Україна" покаже нову драму "Обіцянка Богу". Серіал розповість історію подолання одного з найскладніших випробувань для матері — важкої хвороби дитини. Одну з головних ролей у серіалі зіграв Юрій Феліпенко. Він втілив героя Марко, колишнього футболіста, біологічного тата хворого хлопчика Артема.

“З багатьма людьми працював вперше”

Робота в “Обіцянці Богу” стала однією з перших для вас після початку повномасштабного вторгнення? Які емоції відчували, коли повернулись на знімальний майданчик? 

Це не була моя перша робота з початку повномасштабної війни, але перша багатосерійна. До цього я грав в чотирисерійному та шістнадцятисерійному проєктах. Емоції чудові, тому що це улюблена робота. Мені подобається знімальний процес. Я люблю свою професію, тому, окрім театру, був радий зайнятися зйомками.

Запам’яталися приємні знайомства. З багатьма людьми я працював вперше, зокрема з цим продакшеном та режисером. З деякими акторами зустрічався, з деякими — ні.

Юрій Феліпенко

“Неоднозначний та розгублений”

Яким буде ваш герой, як можете його схарактеризувати?

Він неоднозначний та дуже розгублений. Не може впоратися зі своїми минулими помилками. По суті Марко живе минулим, що недобре відгукується у його теперішньому житті. Події, які відбуваються, для нього неприємні.

“Не потрібно боятися здаватися смішним, недолугим або дурним”

Раніше ви розповідали, що до початку повномасштабної війни були російськомовним. Що спонукало вас перейти і як швидко вдалося адаптуватися в побуті, можливо, можете дати кілька порад?

Я жив у Запоріжжі. До 18 років спілкувався російською. Коли ж вступив в універ, почав вивчати українську. Це було зовсім не важко, адже українська була на слуху. На щастя, українську транслювали активно.  Зараза в побуті та на роботі я більшу частину розмовляю українською, хоча інколи ще грішу і по старій пам'яті вимовляю якісь російські слова, але мене виправляють. Мені вказують на це, і я сам намагаюся слідкувати максимально.

Потрібно створювати собі мовний режим. В першу чергу раджу не боятися здаватися смішним, недолугим або дурним, тому що ти не можеш щось сказати або вимовити якось правильно слово. Друге — практика. Тільки практика допоможе говорити гарно українською мовою.

Юрій Феліпенко інтерв'ю

“Чим більше ми скидатимемо донатів, тим швидше досягнемо нашої спільної мети”

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ви вступили до лав одного з київських ТрО, займалися волонтерством та донатали. Що приніс вам цей досвід?

24 лютого я відчув, що в нас дуже крута та сильна країна. Ми можемо бути разом. Мене приємно вразили багато людей, які дуже активно займаються волонтерством, донатами. Щасливий мати таких свідомих знайомих. Я в хорошому сенсі переосмислив своє ставлення до людей. Я вважаю, донатити має кожен. Зараз наш спільний обов'язок — підтримувати армію. Чим більше ми скидатимемо навіть по 1-2 грн, тим швидше досягнемо нашої спільної мети. 

А чи були люди, які навпаки розчарували?

Так, це люди, які поїхали в росію. Мій молодший курс. Ми випускаємо з Карпенко-Карого кожні 5 років. І от один хлопчик, на жаль, чомусь вирішив після року повномасштабної війни поїхати в росію і відкривати якусь кіношколу. Для мене це був просто треш, тому що його батько тут сидить. Він режисер, викладає. І цей хлопець ухвалив таке рішення… Для мене це дивно. Заочно також знаю про певну кількість людей, які поїхали під приводом грати якусь виставу за кордон і там залишилися. В мене в голові це не вкладається. Незрозуміло, як люди таке можуть робити. Добре, що це не мої знайомі.

“Я розходився і сходився під час війни тричі”

Під час повномасштабної війни одні пари розійшлися, а інші возз'єдналися. ЗМІ стверджують, що ви зі своєю дівчиною помирилися на початку вторгнення. Чому, на вашу думку, одним вдається налагодити стосунки, а інші — розходяться?

Не знаю. Мені здається, війна могла лише стати поштовхом до сходження чи розходження залежно від того, що у тих стосунках було раніше. Це нормально. Я вам скажу, що розходився і сходився під час війни тричі. Мабуть, потрібно вміти розставляти пріоритети, знати, чого ти хочеш і для чого. Людьми керує страх. Страх щось втратити, залишитися самому. Звісно, це не привід сходитися, якщо у вас немає нічого спільного і не горить всередині один до одного. 

А зараз ваше серце зайняте?

Я зараз у тих стосунках, в які повернувся під час війни. 

Не пропустіть прем’єру серіалу “Обіцянка Богу” 1 квітня о 20:15 на телеканалі “1+1 Україна”.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прем'єра серіалу "Обіцянка Богу": знайомимося з персонажами та їхніми складними стосунками

Новини по темі