Міняю жінку: "Як скандальна танцівниця подарувала новому чоловікові Гаваї на кухні"

Цього вівторка глядачі шоу "Міняю жінку" стали свідками відчайдушного експерименту. Сільська домогосподарка й скандальна танцівниця із Дніпропетровська на тиждень помінялися родинами, аби переконатися, що сім'я кожної з них - найкраща. На прикладі героїв випуску редактор проекту Наталія Кликова-Волянюк спробувала збагнути, чи справді люди з міста й сільські мешканці не тільки живуть, а й відчувають по-різному.

"Місто -село: різні світи?

ЧИ

Як піджей Юля саджала цибулю, а гірник Ігор станцював партію тигра!

 

Діло було в Василівці Чернівецької області. Тепер я знаю, що там будується одна з найкрупніших у Європі ГЕС, а з пагорба видно одразу три місцевості: Вінницьку,Хмельницьку області й Молдову. А ще вночі в селі завжди світло на вулицях, є одна хороша дорога, відремонтована школа і затишний дитячий садок. Голова села – справжній господар, і прізвище у нього життєствердне: Зелений!!!

Ось у таку Василівку, до сільського будинку гірника Ігоря приїхала дніпропетровська танцівниця Юлька.

Юля – ще та дівуля. Майстер хорошого настрою на танцполі під "оле-оле".

А тут город, туалет на вулиці і найбільший Юльчин страх: купання в тазику!

Насправді все в житті залежить від того, наскільки ми вміємо бути творчими. Юлька така! Щоби в житті не відбувалося, Вона танцює!

Коли знайомиться з новим будинком, коли готує тісто на млинці, коли купається в пачці вологих серветок, і навіть, коли береться за сільськогосподарські роботи.

"Ні!" калошам – "так! Білим чобіткам. Доки Ігорьок осідлав мотоблок – танці на кучугурах! На радість сусідам! А потім півтори години добросовісного висадження цибулі – також уперше для міської діви. Ми перевірили через місяць: цибуля, дбайливо посаджена Юлькою, виросла й готова до вживання. Ще б пак! Після таких-то танців!

До речі, Юлькині танці у селі ще довго згадуватимуть. Такого тут не бачили. Молодь у такт "запалювала"; бабуськи сором'язливо прикривали очі, але піти не наважувалися – про що ж тоді з судками говорити; а "чоловік на тиждень" усього за вечір перетворився на зірку.

Юлька з Ігорем чудово ладнали: Він з вітерцем катав її на мотоблоці, подарував галявину підсніжників і поділився заповітною мрією – побачити Гаваї. Вона надихнула його повірити у мрію, підштовхнула сформувати свій перший капітал і подарувала йому ті самі Гаваї просто у Нього на кухні. Та такі, щоби остаточно повірив.

Бо життя – це творчість. Бо маємо те, до чого доклали зусиль. Бо комусь зовсім нескладно надихати, а для іншого – це найбільший здобуток у житті.

Місто-село: різні світи? Маячня усе це! Справа в людях, у їхньому вмінні розкритися одне одному і подарувати частинку себе".