Психолог, економіст, філософ, маркетолог: телеведучі 1+1 розповіли хто вони за освітою
Юрій Горбунов, Марічка Падалко, Єгор Гордєєв, Неля Шовкопляс, Віра Кекелія, Тімур Мірошниченко розповіли ким мріли стати.
Освіта, здобута у вищому навчальному закладі, це ще не є стовідсоткове підтвердження професії, якою потім будеш займатися все життя. Ведучі ТСН Соломія Вітвіцька, Святослав Гринчук, Наталя Островська за освітою журналісти й працюють за фахом. А от їхні колеги по 1+1 Юрій Горбунов, Марічка Падалко, Єгор Гордєєв, Неля Шовкопляс, Віра Кекелія, Тімур Мірошниченко спочатку і не мріяли працювати на телебаченні й для себе обирали зовсім інше професійне життя. Яке саме? Читайте в ексклюзивних коментарях телезірок.
Я закінчив Київський театральний інститут імені Карпенка-Карого, акторський факультет. Це випадкова історія, чому я обрав саме акторський. Ніколи не мріяв стати артистом. До того, як поступив, ніколи не виходив на сцену, не брав участі у шкільних виставах, не грав у драмгуртках. Колись випадково мама прочитала в івано-франківській газеті «Карпатська правда» оголошення, що драмтеатр запрошує молодь для попереднього прослуховування для вступу в театральний інститут. Я на той час не поступив в івано-франківський педінститут, тож отримував професію водія авто паливо-маслозаправника і водія трьох категорій.
Коли зайшов в театр, мені сказали: «Ви подивилися, за яке число була та газета? Це вже все пройшло. Зараз прийде комісія. Хочете, приходьте, треба приготувати пісню, байку, прозу, танець». Я на гітарі і баяні грав, вірші знав. Прийшло на прослуховування 200 людей. З них відібрали 20. І тоді мені сказали, що тепер я можу спробувати вступати в театральний інститут. Коли я поступав, при конкурсі 83 людини на місце шансів майже не було. Але я підготувався. Мама з татом дали мені гроші й сказали, їдь в Київ. Якщо не поступиш, то хоч Київ побачиш, друзів нових заведеш. І я без цього зайвого вантажу переживань, поступив. І закінчив з червоним дипломом.
За освітою я вчитель англійської мови та перекладач. За професією працювала десь кілька років. Журналістику обрала, коли навчалася рік в США. Поїхала як студентка мовного вишу, і там собі обрала спеціалізацію комунікація та журналістика. У мене був досвід навчання, але я якось не планувала спочатку цим займатися в житті, а сконцентруватися на перекладі, викладанні мови. Але в якийсь момент, коли я дуже багато займалася письмовими й синхронними перекладами, зрозуміла, що мені не цікаво перекладати чиїсь думки, а цікаво мати свої власні. Так я почала до цього тягнутися і, власне, працюю на телебаченні з 1999 року.
А говорячи про професію перекладача, вона завжди була зі мною. Можливо, саме завдяки цій професії я і потрапила на телебачення, бо в той момент вона дала мені перевагу, яку потребувала редакція – людина, яка вільно володіє англійською мовою. На той момент я була вже просунута в комп’ютерах, які ще тільки почали з’являтися на телебаченні. І завжди вона мене далі просувала як журналіста, як ведучого. Особливо за останній рік, коли я з іноземними ЗМІ працювала ще більше, мені здається, ніж з українськими.
За професією я фінансист. Закінчила Харківський гуманітарний університет. Це був не мій вибір, а батьків, тому що мені не хотілося бути ніяким фінансистом. Мама думала, що ця професія мене забезпечить. У нас і мови не було, щоб я стала професійною співачкою. Якось мама привела мене в метро і вказала на скрипаля, який стояв там і грав і каже: «Ти також хочеш так собі заробляти на життя?» Я тоді злякалась трішки й вирішила, що краще послухати маму. Подумала, на всяк випадок буду мати собі професію фінансиста, а музикою мені ж ніхто не забороняє займатися паралельно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Наталія Мосейчук зробить «Вибір серцем» у власній номінації на Global Teacher Prize Ukraine
За професією не працювала, але проходила практику у відділу маркетингу в типографічній компанії. Не скажу, що мені там не сподобалось, але я тоді зрозуміла, що не хочу працювати в офісі з 9 ранку до 6 вечора.
Так що моя професія надалі в житті мені не згодилася, хоча якийсь час я керувала бюджетом нашою з чоловіком сім’ї, поки Рома не зрозумів, що під моїм керуванням то біда (сміється). Тому взяв цю відповідальність на себе. Хоча спочатку я просила його «Ромчик, давай робити якесь планування, а в кінці місяця звіти», а тепер сама злюсь на нього за це.
Я філософ за освітою. Магістр філософії і викладач дисциплін соціально-політичного і філософського циклу. Коли обирав професію, мені було 16 років. У такому віці людина більше знає, чого вона не хоче, ніж те, чого хоче. Тому обирав за принципом, що я точно не хотів, але що мені було цікаво досліджувати. А далі у мене буде час, думав я, і потім зрозумію, чим буду по життю займатися.
Власне, так і сталося. Мені в житті знадобилася моя професія. На правах філософа скажу, що ми йдемо до якогось великого повернення, йдемо до просвітництва так чи інакше. Оці всі історії з чіткими сегментаціями професії поступово сходять нанівець. Тому що світ так швидко змінюється, що чітка сегментація професій є нерелевантною. Людина не встигає отримувати корочку. У сучасному світі їй потрібна система навичок, знань і вмінь, щоб досліджувати інформацію, вміти себе адаптувати. Думаю, ми зараз стрімко переходимо в цей період часу. І філософська освіта мені все це дала. Мене навчили мислити, говорити, слухати, аналізувати. Мені надали механізми.
За освітою я економіст-маркетолог, закінчила Харківський національний економічний університет. За професією не працювала взагалі, але працювала вже з 2 курсу. Можу сказати, що університетські роки - це певна школа життя, яка підготувала до того, чим я хочу в майбутньому займатись. Зараз жартуємо, що перша освіта для того, щоб зрозуміти, ким ти не хочеш бути в житті. Тому в моєму випадку, мабуть, якось так. Я дуже люблю свій універ, рада, що у мене були саме такі університетські роки. Десь в глибині душі я розуміла, що це, мабуть, більше не мій вибір, а направили батьки. Мені було не цікаво. Я свого часу планувала вступати в Академію культури на режисуру естради й масових свят, та не вступила і пішла навчатися на маркетолога. Але як показало життя - все одно мене привело у творчу сферу. Це мені подарувало безоцінний досвід університетських років, перших декількох робіт, якогось становлення, комунікації, і це круто.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олексій Суханов закликав підтримувати самотніх тварин у притулках
У мене дві освіти: перша – це психологія. Її я вивчав у Національному авіаційному університеті. Насправді жодного дня офіційно за професією «практикуючий психолог» я не працював, тому що на телебачення потрапив ще на 4-му курсі. А от професія телеведучого у мене почалась навіть раніше, ніж я отримав диплом бакалавра. Але, як не крути, практична психологія важлива, а психологічна освіта буде корисною абсолютно всім. Може, не в обсязі п’яти років, як було у мене, але потребує набагато більше часів, ніж викладається у непрофільних вишах. Навіть у старших класах школи мають вже викладати психологію. Це допомагає краще розуміти себе, людей навколо та в налагодженні комунікації.
А друга моя освіта – це аудіовізуальне мистецтво. І отримав її тоді, коли вже багато років працював на телебаченні для того, щоб офіційно затвердити, що я можу цим займатися. Хоча, коли отримував диплом магістра, то сам на той час викладав і на курсах, і в інших вишах.
