Тротуари та зупинки стали небезпечним атракціоном: чому дороги в Києві перетворились на ковзанку, хто несе відповідальність та куди скаржитись
Вийти з дому без ризику для здоров’я сьогодні майже неможливо. Через морози українські міста буквально вкрилися суцільною ожеледицею.
Тротуари, зупинки, сходи в метро, переходи та навіть виходи з під’їздів перетворилися на смугу перешкод, де кожен крок може закінчитися травмою, йдеться в сюжеті Сніданку з 1+1.
Соцмережі заповнені відео з людьми, які ковзають, падають або намагаються втриматися будь-якою ціною. Комусь вдається відбутися переляком, а комусь – лікарняною палатою. І хоча українці, як завжди, намагаються рятувати ситуацію гумором, проблема зовсім не кумедна.
«Це не місто — це квест із жорстокими перешкодами»
Маршрут багатьох киян сьогодні виглядає однаково: слизький вихід із під’їзду, небезпечна дорога до зупинки, ковзанка біля входу в метро, слизькі сходи підземних переходів.
Журналісти Сніданку з 1+1 провели простий експеримент: за 10 хвилин на не надто людному тротуарі вони нарахували 25 людей, які були за крок від падіння.
Мешканці зізнаються, що падіння вже стали «зимовою нормою»:
«Я вже відкрила сезон падінь на вихідних. Добре, що без серйозних травм»;
«Дивує, що взагалі нічим не посипають. Хоч би піском трошки».
У деяких будинках мешканці змушені самі скидатися на сіль та посипати доріжки біля під’їздів, бо чекати допомоги від служб марно.
Хто несе відповідальність
За словами експерта з житлово-комунальних послуг Олега Попенка, у містах не існує «нічийних» територій – за кожну ділянку має відповідати конкретна структура. Зокрема, тротуари, сходи та доріжки біля під’їздів входять до зони відповідальності керуючих компаній або ОСББ.
Водночас на практиці мешканці часто змушені прибирати самі або скидатися на сіль і пісок, бо комунальні служби не поспішають реагувати. У такій ситуації, наголошує експерт, у людей закономірно виникає запитання:
«Тоді логічно постає питання: за що люди платять, якщо біля будинку ніхто нічого не прибирає?».
Тротуари вздовж вулиць і дорога до зупинок громадського транспорту перебувають у віданні місцевих дорожніх служб та комунальних підприємств. За стан сходів у метро та підземних переходах відповідають міські служби разом з адміністрацією метрополітену.
Окрема зона відповідальності – територія біля магазинів, кіосків і торговельних центрів. Її мають прибирати власники бізнесу, а контролювати виконання цих вимог повинні інспектори з благоустрою.
Куди скаржитися, якщо нічого не роблять
Навіть коли зрозуміло, хто відповідає за конкретну ділянку, домогтися реальних дій буває складно. У Києві мешканцям радять звертатися на міську гарячу лінію 1551, однак у період ожеледиці додзвонитися туди непросто – через наплив звернень люди годинами чекають у черзі.
Якщо телефонні звернення не дають результату, експерти рекомендують подавати письмові скарги до районних державних адміністрацій, зокрема до управлінь житлово-комунального господарства, які зобов’язані реагувати на такі сигнали.
Також варто звертатися безпосередньо до тієї структури, на балансі якої перебуває небезпечна ділянка: керуючої компанії або ОСББ, якщо йдеться про територію біля будинку, дорожніх служб – у випадку тротуарів і зупинок, адміністрації метрополітену чи Укрзалізниці, коли проблема на станціях або перонах, або ж до власників магазинів і торговельних закладів, якщо слизько біля входу до їхніх приміщень.
Як зазначає Попенко, системної реакції зазвичай вдається досягти лише через постійний тиск:
«Вони починають працювати тільки тоді, коли їх змушують – дзвінками, зверненнями, скаргами».
Чому це критично небезпечно
Ожеледиця – це не просто незручність. Падіння на льоду часто закінчуються не забоями, а серйозними травмами: переломами, черепно-мозковими ушкодженнями, травмами хребта, тривалим лікуванням і навіть інвалідністю.
Особливо вразливими залишаються люди похилого віку, діти та ті, хто має хронічні захворювання — для них навіть одне падіння може мати фатальні наслідки.
Питання, яке залишається відкритим
Ожеледиця не є несподіванкою чи стихійним лихом – це прогнозоване сезонне явище. Саме тому головне запитання, яке сьогодні ставлять тисячі українців, залишається без чіткої відповіді: чому щороку міста виявляються неготовими до зими, і чому за це досі ніхто не несе реальної відповідальності.
Поки що людям доводиться шукати цю відповідь самостійно – між слизькими тротуарами, нескінченними чергами на гарячих лініях і власними перев’язаними колінами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому в столичному метро досі немає громадських вбиралень: у КМДА пояснили причину
