Хлопчик Макар, який записав відоме відео посеред руїн своєї кімнати у Маріуполі, разом з мамою розповіли у "Сніданку з 1+1" про пережите, емоції та мрії
Хлопчик та його мама розповіли, де вони зараз та які у них мрії на майбутнє.
Ірина Єрмакова — відомий у Маріуполі фотограф. Разом із чоловіком вона ростила дворічну донечку Сашу та сина Макара. Не так жінка уявляла собі сьомий День народження сина: 19 березня Ірина зняла відео з Макаром, де хлопчик показує те, що російські окупанти зробили з його домівкою. На той час родина вже два тижні жила у бомбосховищі. В місті велися жорстокі бої, ворожа авіація без розбору гатила по багатоповерхівках. Ірина захотіла показати світу, що насправді відбувається у Маріуполі, бо не знала, чи є про нього хоч якась інформація у ЗМІ. Тож Ірина фотографувала та фільмувала усе, що з ними відбувалося.
Вибратися з блокадного Маріуполя родині вдалося 23 березня. Спочатку вони провели 5 днів у Бердянську: їхати далі було неможливо. Вони 3 дні простояли в полі, поки чекали на автобус. Проте зараз родина у безпеці: тимчасово оселилися в Запоріжжі. Макар вже не згадує про життя у бомбосховищі. Після майже трьох тижнів тиші, без дитячих ігор та активностей він потроху повертається до життя. Хлопчик зараз слугує мамі захисником та забороняє плакати. Макар та Ірина зв'язалися зі студією "Сніданку з 1+1" та розповіли, як почувають себе зараз.
Ірина розповіла, що ніколи навіть не припускалася думки, що вони можуть не виїхати з міста: жінка була впевнена, що вони виїдуть і вона зможе показати світлини світу.
З того моменту, як ми спустилися бомбосховище, я для себе вела міні щоденник: записувала відеоролики та робила фотознімки про те, що сталося з моєю родиною. Коли ми залишилися без зв'язку, я не розуміла, що відбувається за Маріуполем, чи хтось знає про події тут. Я розуміла, що треба це зберігати для того, аби коли ми виїдемо з міста, показати іншим українцям, як у цьому пеклі живуть діти. Усі фото та відео, які я записала, ми перекинули на ноутбук. Усе заряджали від акумулятора машини. Я видаляла інстаграм та телеграм, адже боялася, бо останнім моїм дописом була світлина з дітьми у вишиванках.
Ірина розповіла, що її син — це її маленький герой. Жартома вона сказала, що він плаче тільки тоді, коли у нього забирають планшет — а ось під час війни хлопчик не пролив сліз. Сам Макар розповідає:
Були обстріли, але мені не було дуже страшно. А от з нами була ще дівчинка у підвалі, Мілана, якій 5 років. Вона розплакалася, коли ми збиралися виїжджати. Моя мрія, аби завершилася війна. Винен у ній путін. Але Україна переможе, це я знаю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я хочу додому", — історія мешканки Ірпеня, від квартири якої не лишилось нічого, окрім попелу
Ірина Єрмакова теж поділилася своєю мрією: знову повернутися до своєї улюбленої роботи, та щоб Україна перемогла.
Я мрію про те, аби Маріуполь був Україною. Аби наші військові його відстояли. Навіть якщо там вже не буде міста — аби ця територія була наша. Аби усе, що ми втратили, було не дарма. Хочеться жити в мирі, хочеться займатися улюбленою справою — я фотографувала крихітних новонароджених діточок. Мені розповідали, що при виїзді з міста, люди хватали альбом з фотографіями. Наскільки це цінно людям! Треба продовжувати це робити! Хочу, аби діти жили у вільній країні, як жила я усі свої свідомі роки.
Дивіться сюжет:
