Вижила після вибуху на вокзалі у Краматорську: історія 19-річної Насті Шестопал, яка втратила ногу, але не силу духу («Щоденники війни»)
19-річна Настя ледве вижила та втратила ногу після вибуху російської ракети у Краматорську. Але дівчина не втратила сили духу, хоче жити і досягати поставлених цілей. Зворушлива історія у "Щоденниках війни".
8 квітня російські війська здійснили обстріл цивільного населення на вокзалі у Краматорську. Люди чекали на евакуаційний потяг, але багато з них так і не дочекався його. В результаті російських обстрілів в той день у Краматорську загиноло 60 людей, повідомляють у "Сніданку з 1+1", понад 120 отримали поранення. Серед них і 19-річна Анастасія Шестопал, яка поділилася своєю історією у "Щоденниках війни".
Настя Шестопал навчається в одному зі столичних вишів на соціального педагога і мріє стати акторкою, а також веде свій блог в Instagram. Російська ракета з цинічним написом "за детей" розірвалася зовсім поруч з дівчиною, коли вона таки наважилася покинути рідну Дружківку, де перебувала з початку війни, і поїхати до друзів у Дніпро. На жаль, шлях Насті пролягав через вокзал у Краматорську.
В результаті обстрілу Настя втратила багато крові, перенесла кому та 3 складні операції, а уламок ракети настільки сильно пошкодив ліву ногу, що її довелося ампутувати.
Потім дівчина тривалий час перебувала на реабілітації у німецькій клініці. Наразі для Насті виготовляють протез. За кордоном разом з мамою вона перебуває і зараз, але зізнається, що дуже хоче додому.
Незважаючи на втрату ноги, дівчина не втрачає оптимізму і розуміє, що у неї попереду все життя. Вона має багато планів і цілей і усвідомлює, що якщо їй вдалося вижити, вона має проживати своє життя наповну. Настя зізнається, що прийняти свою ситуацію їй вдалося далеко неодразу: у неї були і гострі перепади настрою, і відсутність бажання жити далі. Але рідні, друзі, підписники блогу дуже підтимували, і вона зрозуміла, що вижила недаремно. Про своє найбільше бажання дівчина розповідає:
"Я хочу повернутися додому, там мій тато, сестра, рідні місця. А ще я дуже хочу з'їсти солоних огірків, такі є лише вдома".
Детальніше про історію Насті Шестопал, яка втратила ногу, але не віру у майбутнє, дивіться у "Щоденниках війни":
Нагадаємо, відомий український режисер Алан Бадоєв спільно з телеканалом 1+1 працює над особливим документальним фільмом про війну під назвою “Довга доба”. Майбутня стрічка — це перший великий проєкт, який у художній формі осмислює свіжі та ще такі болісні події війни, яку росія розв’язала проти України.
“Довга доба” — це історія про життя, мрії та плани українців, останній день нашого мирного життя та початок нового етапу, який розпочався 24 лютого під звуки бомб та сирен. Для того, щоб стати співавтором документальної стрічки “Довга доба”, потрібно заповнити анкету та надіслати відеоматеріали, на яких зафіксовані ваші родини у останній мирний та щасливий день перед початком війни. А також відео, які показують вашу сім'ю (разом або окремо) у день початку війни — 24 лютого: перші бомби, ваша перша реакція, ваші записи протягом першого дня, перша ніч, розмови.
Просимо передавати матеріали без будь-якого монтажу. Розкажемо історію нашої країни разом!
Ознайомитися детальніше з офіційними правилами участі можна тут.
