"Усіх цікавить лише два питання: коли закінчиться війна, і коли настане українська перемога", – Андрій Цаплієнко ексклюзивно для сайту 1+1 про свою нову рубрику у проєкті "ТСН. Тиждень з Аллою Мазур"
Сайт 1+1 ексклюзивно поспілкувався з Андрієм Цаплієнком та розпитав про нову аналітичну рубрику.
В ефірі Національного марафону “Єдині новини” відбулась прем’єра інформаційно-аналітичного проєкту телеканалу 1+1 “ТСН. Тиждень з Аллою Мазур”. Головний підсумковий випуск новин повертається на телеекрани та буде транслюватись в ефірі об'єднаного новинного марафону раз на два тижні. Новинкою інформаційного проєкту стала "воєнна ситуаційна кімната". Найвідоміший воєнний кореспондент країни Андрій Цаплієнко разом з Аллою Мазур роблять все, аби ви отримали відповідь на кожне запитання головної битви нашої країни, отримали найзрозуміліші пояснення, почули тих, хто справді знає, що і як робити. І дізналися те, чого в іншому місці не знайдеш. Власні джерела, детальна карта і чесний прогноз розвитку подій.
Сайт 1+1 ексклюзивно поспілкувався з Андрієм Цаплієнком та дізнався, як та що найвідоміший воєнний кореспондент України готує для українських глядачів, а також, звісно, розпитали, що на нас чекає найближчим часом.
"Це буде цілковито аналітичний блок, присвячений ключовій задачі: пояснити звичайним українцям те, що зараз стратегічно відбувається на фронті, які зміни і які наслідки цих змін".
На екрани повертається «ТСН. Тиждень». У вас там буде окрема рубрика. Що цікавого ви готуєте цього разу для глядачів? На що робитимете акцент?
Це будуть не репортажі, не історії окремих людей і не ті форми, в яких я раніше працював. Це буде цілковито аналітичний блок, присвячений ключовій задачі: пояснити звичайним українцям те, що зараз стратегічно відбувається на фронті, які зміни і які наслідки цих змін. Відверто кажучи, у щоденній новинній стрічці звичайна людина, яка не обізнана з тим, як ведуться бойові дії, як треба розуміти ті чи інші кроки української армії, нашого ворога, наших союзників, бачить ці новини, але не бачить цілковитої картини. Наша задача – донести до людей цілісну картину, вкластися в 10-15 хвилин і пояснити. Будемо відверті, вас, мене, будь-кого цікавить лише два запитання: коли закінчиться війна, і коли настане українська перемога. У кожної людини ці два питання пульсують у підсвідомості. Тому наша задача в ідеалі – дати відповідь на ці питання. Саме для того ми й запускаємо проєкт, у якому буде дуже багато інформації, інсайтів, багато точок зору щодо тих чи інших подій від так званих decision makers, людей, які ухвалюють рішення. Власне кажучи, це й буде такою родзинкою проєкту.
"Будемо відверті, вас, мене, будь-кого цікавить лише два запитання: коли закінчиться війна, і коли настане українська перемога".
Ми намагатимемось зібрати усю інформацію, яка відбувається за тиждень на фронті і навколо і донести це для людей, щоб вони розуміли, в якій ситуації зараз Україна, чи є у нас успіхи або невдачі на фронті, що теж буває, це війна. І пояснити це людям дуже важливо. Насправді я в такій формі ще не працював, оскільки я репортер за своєю сутністю. Мені запропонували мій досвід, знання та контакти конвертувати у проєкт, який дуже потрібен людям. Люди хочуть знати, коли закінчиться війна, до чого ведуть ті чи інші рухи українців на фронті, як розуміти активізацію дій у тій чи іншій точці, та до чого це призведе.
"Ми й запускаємо проєкт, у якому буде дуже багато інформації, інсайтів, багато точок зору щодо тих чи інших подій від так званих decision makers, людей, які ухвалюють рішення. Власне кажучи, це й буде родзинкою проєкту".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрія Цаплієнка нагородили почесною премією Альбера Лондреса – французьким аналогом Пулітцерівської
Спираючись на свій досвід роботи у багатьох гарячих точках, де велись воєнні дії, як ви вважаєте, чи затяжною буде війна, та чого нам варто очікувати найближчим часом?
"Це війна, яка не мала жодних причин для того, щоб розпочатися".
Знаєте, я просто скажу таку важливу річ. В тій війні, яка триває в Україні, усі алгоритми порушені.
По-перше – це війна, яка не мала жодних причин для того, щоб розпочатися. Не було жодних об’єктивних причин, ми не були загрозою для росії, для її існування навіть після 2014 року. Однак, на їхню думку, Україна в незалежному вигляді, у контексті Європи та у складі європейської цивілізації несе екзистенційну загрозу росії. Причини ж війни вигадані та лежать в площині психіатрії та містики російського керівництва.
Друге, коли вони кажуть, що готові за будь-яку ціну воювати, що це війна екзистенційна, вони мають на увазі знищення максимальної кількості українців, бажано – всіх. Фактично вони дали зелене світло страшенним злочинам проти людства. Вони оголосили геноцид і вони його узаконили.
Третій момент – момент ядерної зброї. Я не можу поки дати відповідь на запитання, чи застосує росія ядерну зброю, чи ні. На сьогоднішній момент ми бачимо, що вони з певних причин не готові застосувати ядерну зброю і ознакою цього є і мобілізація в росії, вони ж не будуть кидати на своїх. І збільшення кількості старої техніки, яку знімають зі зберігання та кидають в Україну. Є кілька ознак того, що вони не готові зараз до застосування ядерної зброї. Але вона в них є, і вона є «гальмом» того, що світ хоче активізувати свою допомогу Україні або насправді починає допомагати всерйоз. Це зупиняє людей, це зупиняє наших західних партнерів (сам факт наявності ядерної зброї). Тому ми не можемо скидати цей фактор з рахунків.
Ми намагаємось це все пояснити людям, щоб люди наприкінці тижня розуміли, чи добре все у нас, чи рухаємось ми до перемоги, чи перемога гальмується. Що потрібно для перемоги, які будуть наступні кроки наших союзників, ми завжди хочемо зазирнути у майбутнє.
Де ви берете інсайти, інформацію для ваших випусків?
Я підтримую контакти, є різні способи зв’язку й з усіма моїми друзями на фронті, військовим командуванням, командирами бригад ми підтримуємо контакт, тому я думаю, інформація буде. Перед тим, як інформація потрапляє в ефір, вона дуже чітко вивіряється і нічого зайвого, що може зашкодити нашим захисникам або допомогти ворогу, озвучено не буде.
Як у вас змінилась робота після початку повномасштабного вторгнення, які особливості роботи під час війни, яка ведеться проти усіх правил, де навіть журналісти та медики не мають гарантій захисту?
"Люди звикають до постійної небезпеки, і це нормальна психологічна реакція".
Ризик — це постійний супутник роботи на фронті. У нас більше не ведуться бойові дії біля Києва, і я сподіваюсь, спираючись на ту інформацію, яку ми маємо, ці бойові дії й не будуть вестись там, бо у руських немає жодного шансу. Але немає безпечного місця в Україні, й кожен з нас: я, ви, люди на вулиці, всі зараз знаходяться у небезпеці. Будь-якого моменту може прилетіти ракета, і все може скінчитися. Я просто хочу навести приклад початку війни. Коли я працював на іншому телеканалі, у мене був колега, оператор Женя Сакун. Так от, в березні ракета випадково вбила його біля телевежі, у яку поцілили росіяни. Або наша з вами колега Віра Гірич, яка працювала на 1+1 і перейшла на Радіо Свобода. Ракета влетіла їй в хату. Влетіла в хату в новій багатоповерхівці, де було заселено 20% квартир. Будинок стояв пустий, а ракета влетіла саме до неї. Тобто, кожен з нас у небезпеці, просто про неї не думає. Так само про цю небезпеку перестають панічно думати люди, які на фронті стикаються з нею щоденно. У крайньому відрядженні нам дуже сильно пощастило, бо збили російський безпілотник, який спостерігав над ділянкою, де ми знімали. Якщо ти думаєш постійно про небезпеку, неможливо працювати, неможливо воювати. Люди звикають до постійної небезпеки, і це нормальна психологічна реакція.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Знімальна група ТСН з Андрієм Цаплієнком разом з військовими потрапила під ворожий обстріл на Харківщині (відео)
Розкажіть про найемоційніший момент під час роботи за час повномасштабного вторгнення?
"Ця війна знищує наше майбутнє. Людей, які можуть будувати наше майбутнє, культуру, відновлювати країну... Соцмережі перетворились у суцільний некролог".
Коли настає небезпечна ситуація, ти емоційно стриманий. Вся твоя енергія спрямована на те, щоб вижити та правильно діяти. А потім накриває, дуже сильно накриває. Найбільш емоційний момент у мене стався не на фронті, а після, коли загинув мій товариш. Машина наїхала на міну, й він підірвався. Це достатньо відомий музикант і поет, Гліб Бабіч. Він воював з 2014 року, був у Дебальцеве, був досвідчений і дуже талановитий. Коли Гліб загинув, мене реально накрило, тому що я подумав, що ця війна знищує наше майбутнє. Людей, від яких дуже багато залежить, людей, які можуть будувати наше майбутнє, культуру, відновлювати країну. Війна просто вбиває людей — і це дійсно найкращі люди. Соцмережі перетворились у суцільний некролог. Коли Гліб загинув, я дійсно не міг знайти собі спокою і дуже часто, коли я не на фронті, я включаю його пісні і слухаю, намагаюсь цю людину у своїй пам’яті залишити. А на фронті особливих емоцій ти не відчуваєш. Важливо, щоб у тебе не влучило: тут пробігти, тут лягти, витягнути людину, допомогти… Ми от мирних мешканців часто вивозили.
"Вони дуже сильно промахнулись з українцями. У нас точно буде перемога, тому що вони нас не знають".
Найбільше мене вразило те, що росіяни розраховували, що вони прийдуть, а їх будуть, принаймні на сході, зустрічати не кулями, а аплодисментами. Був такий момент, коли під Харковом розбили колону. Ми поїхали туди, це кілометрів 10 від Харкова на північ. Там була не військова колона, а скоріше поліцейська, колона російської нацгвардії. Перший ешелон їхав військовий, а другий – отакі поліцейські. Вони їхали на вантажівках з решітками, у колоні були й автозаки. Все було розбите, а навколо – ящики з їхнє обладнанням. Так от, їхнє озброєння – це була зброя для розгону демонстрацій: якісь помпові рушниці, пластикові наколінники, шоломи «космонавтів», алюмінієві щити. Вони їхали до Харкова і думали, що там на них переважна більшість населення чекає. Вони очікували, що якась незначна протестна маса буде обурюватись, виходити на демонстрації, і їх потрібно буде просто розганяти росгвардією. Напевно, вони дуже здивувались, коли цю колону розбили. Для мене це була така чітка ознака того, що вони дуже сильно промахнулись з українцями. У нас точно буде перемога, тому що вони нас не знають. Вони думають, що вони нас знають. Думають, якщо частина українців розмовляє російською, то вони росіяни. І тут вони теж промахнулися, бо навіть ті російськомовні українці, які виросли на російських книжках, правильно на них виховувались і ніколи не зрадять свою країну.
