UA RU

Донька втратила обидві ноги, мама – одну, а бабуся – загинула: історія родини, яка намагалася евакуюватися на Краматорському вокзалі

ТСН

Трагічна історія родини, яка намагалася евакуюватися та сісти на потяг на вокзалі у Краматорську.

11-річний Ярослав із Донеччини фактично став опікуном для сестрички та мами, яких 8 квітня покалічила російська ракета на вокзалі в Краматорську. Дівчинка Яна – залишилася без обох ніг, мама Наталя – втратила одну кінцівку, їхня бабуся Тетяна – загинула. Ярослава вберегло те, що на момент обстрілу він стежив за речами у приміщенні вокзалу. Після всього пережитого сім'я змогла розповісти ТСН свою історію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Досі здригається від гучних звуків: історія 60-річного чоловіка та його собачки Жужі, які пішки дійшли з Маріуполя до Запоріжжя

Тікаючи від обстрілів з рідного Новгородського на Донеччині Наталя з дітьми, 11-річними близнюками, опинилася на вокзалі Краматорська. Стояли у черзі по чай, коли з неба полетіли російські ракети. Постраждала дівчинка Яна розповіла:

Все почало свистіти. Такі були звуки, як щось летить. Мені заклало ліве вухо та різко потемніло в очах. Коли я розплющила очі, в мене різко почали пекти ноги. Спочатку я хотіла встати, кудись втекти, знайти маму та брата. Але я не могла встати: було дуже боляче. А коли подивилася на ноги, я розплакалась.

А так пам'ятає момент падіння російської ракети мама Наталя:

Я впала, потім розплющила очі та побачила, що просто навколо лежать люди, повернула голову й побачила, що лежить бабуся Таня, а на ній Янка. Я глянула на ноги, а у неї нема кросівок. Вона намагалася повзти, кричить "мама, я вмираю". До мене підбіг якийсь хлопець, я у нього попросила шнурок з капюшона. Він дав, а я Янці, скільки мені вистачило сил, затягнула ноги. 

Далі військові взяли Яну на руки й повезли до лікарні Дніпра, а Наталю – у Павлоградську. Там жінці ампутували ліву ногу й витягли з живота осколок. Яні довелося ампутувати обидві ноги. Мама з донькою побачилися за двадцять днів на вокзалі, сідаючи в евакуаційний потяг до Львова. Вони вже кілька тижнів під опікою тутешніх лікарів. На реабілітацію та протезування родина поїде закордон, в Америку. Лікарі впевнені: дівчинка зможе повернутися до звичного життя та навіть танцювати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Львові відкриють перший в Україні банк шкіри у новому опіковому центрі: як проходитиме лікування пацієнтів (розповіли у ТСН)

Поки що ж мамою і сестричкою, окрім медичного персоналу, опікується Ярослав. Він розповів, чим зазвичай корисний родині:

Я можу щось подати, принести, покликати когось, укрити, погріти їжу. Можу просто в магазин збігати.

Родина розуміє, що попереду у них тривале лікування в Америці, але вони вірять в нашу перемогу і мають одну мрію на трьох – повернутися додому.

Дивіться сюжет з подробицями:

ТСН 2020 ТСН за 2020.02.28

Новини по темі
Продовжуючи відвідування сайту, ви погоджуєтесь на використання файлів cookie і Політикою конфіденційності
Приймаю