Історія Збройних Сил України: від одної з найнебезпечніших армій світу, до занепаду та сучасного відродження (сюжет ТСН)
Сюжет Наталі Нагорної: історія ЗСУ очима кореспондентки ТСН.
Армія, якій довелося пережити скруту, скорочення, ворожі диверсії, конверсію та демілітаризацію, проте яка стала предметом гордості і єдиною надією — це все про наші Збройні Сили. В найзапекліших боях українські військові перетворилися на незламних оборонців. Коли група ТСН збирала та аналізувала матеріал історії наших ЗСУ, ставало очевидним, як намагалися знищити нашу армію. Як на кожному етапі намагалися показати її недолугість та непотрібність. Так само як давно зрозуміло, що росія планувала цей наступ як мінімум останнє десятиліття. Але, попри все, українська армія відродилася, стала міцною та готовою давати відсіч ворогам. Проте для цього їй довелося багато чого пережити: ТСН розповіли, що саме.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Важливо! Передайте всім": Дмитро Комаров пояснив правила поведінки на територіях, де побували війська рф
► В часи її народження це була одна з найнебезпечніших армій світу, яка була у трійці країн за ядерним потенціалом. Але перше керівництво держави одразу заявило про без'ядерний статус. Росіяни запропонували передати зброю їм, а американці — знищити. Україна позбулася ядерної зброї без жодної користі для себе. Перший план розвитку ЗСУ тепер висить у музеї, написаний російською мовою.
► Перша присяга на вірність України пролунала у 1992 році. В 90-ті військові, як і вся країна, були бідними: офіцери шукали підробіток, таксували, виживали коштом городів, у кого він був.
► Нове тисячоліття: у 2003 росія намагається побудувати дамбу до острова Тузла. Виникає загроза збройного конфлікту. У цьому ж році вибухають склади в Артемівську (нині Бахмут), потім ще тричі склади з боєприпасами у Новобогданівці. Армію в публічний простір представляли як дещо зайве, шкідливе та руйнівне. Фінансування скорочують, оголошують про демілітаризацію та конверсію. На брухт йдуть літаки: військові пілоти ледве стримують сльози, масово утилізують боєприпаси. У 2007 році українська армія прощається з онучами: військові знімають шматки тканини й отримують шкарпетки. Онучам вішають меморіальну дошку і проводжають з музикою.
Тотальний розпад і зубожіння пояснювали тим, що в України немає навіть ймовірного противника. Є лише 7 загроз, які засекречені. Міністр оборони того часу Олександр Кузьмук потім зізнавався: справдилися усі 7 ймовірних загроз. Армія була недофінансована: навіть на чергування військові замість автоматів брали ліхтарики, а у казармах взагалі використовували свічки. При цьому призовники рвуться в армію: конкурс 18 юнаків на місце.
► 2013 — рік, коли призов мав стати останнім, але 2014 змінює все. Російські військові заходять до України без знаків розрізнення. Першим під ударом був Крим. Півострів було анексовано росією, лише частина Збройних Сил має мужність не зрадити присязі.
Далі була війна, яку тоді називали антитерористичною операцією на Сході. Перший удар приймають мобілізовані: в армії були вчорашні вчителі, аграрники та програмісти. Таких мобілізаційних хвиль було 6. Форму купували, де знайшли: у мисливських магазинах та секонд-хендах. Українських військових тоді назвали легіоном НАТО: вони, напевно, тоді одягли на себе усі камуфляжі світу. Все потрібне воїнам везли волонтери. Армія стала народною: від консервації до напоїв, від бронежилетів до засобів спостереження — усе це їхало на Схід, аби війна не пішла далі. У пунктах здачі крові були багатогодинні черги.
У 2014 році був парад у новій формі, камуфляж — піксель. Вона була синтетична, згорала за пару хвилин. За кілька років її змінять, але піксель на формі залишився. Армія тоді розпочала звільнятися від радянщини. Військові підрозділи отримали почесні найменування: бійці називали себе "Холодноярцями", "Чорними Запорожцями", "Лицарями зимового походу" та "Королевичами Данила Галицького". Історична справедливість поступово відновлювалась. У їдальнях з'являлася каталогова система. Замість чотирьох десятків продуктів — понад чотири сотні. На столах з'являвся грецький салат та ананаси. Покроково відновлювали та змінювали військову освіту.
► До 30 Дня народження нашої армії 6 грудня 2021 року в соцмережах розходився флешмоб "вірю у ЗСУ". Через 2,5 місяці, 24 лютого 2022 року, слова про віру у Збройні Сили повторюють, як молитву.
Дивіться сюжет Наталії Нагорної:
