Обличчя війни. Фото Олени Курило облетіло світові ЗМІ – як тепер почувається жінка та про що мріє
Її обличчя у всьому світі запам'ятали як обличчя війни в Україні.
25 лютого, всього через добу після того, як перші російські бомби полетіли в українські житлові квартали, американські та європейські газети вийшли з її портретом на перших шпальтах. Вона – Олена Курило з українського міста Чугуїв. Олена 30 років працювала хореографом, а протягом останніх чотирьох – вихователькою у дитячому садочку. В сюжеті для ТСН Олена розповідає про події того страшного дня, коли було зроблено відоме фото та як вона почувається зараз.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Вони могли в будь-який час нас розстріляти", — керівниця ТСН.ua розповідає, як вирвалася з Димера (окупований в перший день війни)
У той ранок, 24 лютого, коли росія почала відкриту повномасштабну війну, Олена, як і тисячі українців, прокинулася від вибухів.
"Коли без десяти шість був вибух в аеропорту, ми зрозуміли, що це початок кінця".
Жінка відразу почала збирати речі, і останнє, що пам'ятає – спалах та шматки битого скла, що розліталося повсюди.
"Єдине, що в голові – господи, я ще не готова вмерти", – розповідає Олена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Окупанти прикрилися нами, як живим щитом", - редакторка "Сніданку з 1+1" розповіла про події в Немішаєве (під Києвом)
Жінка вважає, що те, що вона залишилася живою – це чисте диво. Складність поранень вона навіть не усвідомила відразу, відмовилася сідати у швидку. Лише згодом зрозуміла, що все тіло посічене склом, а найстрашніше – скло і в очах. Зараз жінка зовсім не бачить, лише світло. Аби відновити зір, їй потрібна термінова операція, бо після консультації з лікарями виявилося, що кожен день зменшує її шанси відновити зір. Проте місто Олени, Чугуїв та околиці, під постійними обстрілами, тож зараз виїхати на лікування вже неможливо.
"Око чи життя. Думаєш, що життя, мабуть, дорожче", – каже Олена.
Після того, як її фото стало відоме на весь світ, їй пропонували прихисток та лікування у Європі. Проте Олена зазначає, що ані про еміграцію, ані про тимчасовий притулок на чужині навіть думати не хоче.
"Я навіть коли їду кудись відпочивати на тиждень, то мені вже через тиждень хочеться додому".
Попри ці випробування та проблеми з зором, Олена сповнена оптимізму та вірить у нашу перемогу:
"Нам треба єднатися. Не треба впадати в паніку. Треба бути добрішими, милосерднішими. І треба вірити в те, що ми переможемо. Це наша земля. До нас прийшли, а хто з мечем прийде, той від меча загине".
А ще в Олени є мрія, щоб світові газети після перемоги опублікували знову її портрет, але вже у вишиванці.
"Щоб я була не обличчям війни, а обличчям миру".
Дивіться сюжет ТСН про Олену Курило:
