“Українська сміливість — це під смертельною небезпекою казати російському кораблю, куди йому треба йти”, — кореспондент ТСН Дмитро Фурдак
Про те, як війна змінила роботу та особисте життя — в інтерв'ю з кореспондентом ТСН Дмитром Фурдаком.
Кореспонденти ТСН працюють на інформаційному фронті з перших днів війни, щоб глядачі 1+1 могли вчасно дізнаватись про останні новини. У рубриці "Обличчя ТСН" сайт 1+1 публікує інтерв'ю з репортерами ТСН, де вони розповідають про роботу служби новин під час війни, а також діляться власними переживаннями.
Сьогодні свою історію про роботу під час війни розповідає кореспондент ТСН Дмитро Фурдак.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Робота допомагає мені забувати про страх", — телеведуча 1+1 і марафону “Єдині новини” Наталія Островська
Як змінилася ваша робота через війну?
З початку повномасштабного вторгнення рф на мирні українські землі робота суттєво змінилась. У нас з’явилися дуже ранні та пізні ефіри, зокрема, нічні. Протягом першого місяця уся команда, яка перебувала у ньюзрумі, робила задля ефіру все, що могла. Журналісти іноді виконували редакторську роботу. Крім того, допомагали регіональним кореспондентам монтувати відео та знаходити архівні матеріали, які згодом передавали іншим колегам, які зараз розкидані по всій країні та за її межами.
Чому, власне, кажу про це в минулому часі?! Ми продовжуємо це робити, просто нині з’явилося більше знімань у столичному регіоні. Деякі колеги, які виїжджали зі столиці або перебували вдома, повернулися до роботи, тож графік почав трохи нагадувати довоєнний.
Нині мій особистий графік повністю залежить від роботи. Оскільки в Києві діє комендантська година і присутня ймовірність, що доведеться ночувати на роботі, завжди беру з собою предмети особистої гігієни та змінний одяг. До того ж на каналі завжди чекає зручний надувний матрац, який мені в перший же день повномасштабного вторгнення позичила добра сусідка Люба.
Моя робота рідко пов’язана з виїздами за межі офісу. Більшість інтерв’ю записую в онлайн-режимі. Коли ж проводимо знімання на місці подій, із собою в обов’язковому порядку беремо спеціальні захисні шоломи та бронежилети.
Також під час знімань керуюся найголовнішим правилом – не розкриваю локації військових об’єктів і «прильотів» ворожих ракет.
Стежу за тим, аби в ефірі не було нецензурної лексики, хоча її зараз так багато, особливо в перехоплених розмовах окупантів.
Як змінилося ваше особисте життя? Чи змінювали ви місце проживання?
Я не змінив місце проживання. Проте в моїй оселі на 33 м² протягом двох тижнів жили мої близькі – куми з похресником, мій друг. Загалом було восьмеро дорослих та 9-річна дитина. Жили всі разом дружно, хоча і тіснувато. Але, як то кажуть, краще разом, але в безпеці. Ми спільно вирішили, що у моєму будинку безпечніше, оскільки це одноповерховий приватний будинок і є менша ймовірність потрапляння ворожого снаряду.
Яким був найстрашніший момент у вашій роботі за цей час?
Це були перші дні, коли виїжджав на роботу. Тоді ми ще не розуміли, які плани в російського агресора – чи будуть бомбити Київ. Тож було лячно відправлятися в офіс. Крім того, раптово у всьому місті з’явилася велика кількість блокпостів та представників територіальної оборони.
Чесно кажучи, очі на мокрому місці у мене майже щодня. Неможливо бути байдужим до всіх звірств, які окупанти вчиняють в країні, просто неможливо.
Розчулює і неймовірна відвага та згуртованість української нації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: О 6-тій ранку 24 лютого вийшла в прямий ефір з новиною про наступ росії: інтерв'ю з Оленою Гущик, кореспонденткою ТСН
Чи відчуваєте ви що ваша робота важлива? Чули слова подяки?
Робота на інформаційному фронті дуже важлива, хоча менш небезпечна за передову. Щоденно чую від рідних та близьких слова подяки за нашу спільну з колегами роботу. Кожному українцю зараз важливо залишатися в інформаційному полі та отримувати оперативну, а головне правдиву інформацію щодо подій, які насправді відбуваються в Україні.
Що таке українська сміливість?
Українська сміливість – це під смертельною небезпекою казати російському кораблю, куди йому треба йти.
Крім ЗСУ, для мене справжнім прикладом прояву української сміливості є волонтери, лікарі, енергетики, комунальники, сапери, рятувальники. Словом, всі, хто ризикує своїм життя, аби наше життя зробити комфортнішим.
Чому журналістам проєкту "Єдині новини" потрібна підтримка світу?
Журналісти проєкту «Єдині новини» потребують підтримки світу, адже вони так само як ЗСУ та вся Україна боронять світ від зла.
Нині увесь цивілізований світ бореться з варварством. І ми спільно повинні перемогти, адже від цього залежить мир в усьому світі!
