Ведучий програми "Світ навиворіт" Дмитро Комаров розповів, як ви можете допомогти Україні перемогти у війні, яку розпочала росія, якщо не знаходитесь безпосередньо на передовій. Ведучий закликав займатися тим, у чому ви сильні:
Якщо ви кухар – готуйте. Якщо юрист – допоможіть людям біля будь-якого зруйнованого будинку оформити документи. Якщо у вас є машина та час – ви можете щодня творити маленькі чудеса. Якщо мікроавтобус – великі. Транспорт на вагу золота.
Крім значних справ, навіть, на перший погляд, дрібнички, можуть бути корисними українському народу у такі скрутні часи. Комаров каже: ключ до нашої перемоги – це допомога один одному, і якщо кожен у своєму будинку, районі та вулиці знатиме, кому і яка потрібна допомога – жити стане простіше.
Запитайте, чи можливо в будинку є бабуся, якій складно вийти за продуктами та ліками? А молодій мамі, чоловік якої на фронті, потрібне дитяче харчування? У багатьох зараз навіть випрати речі можливості немає, і маленька домашня пральня стане величезною допомогою. Забити цвях, поміняти прокладку в крані, включити бойлер, розібратися з інтернетом у смартфоні або роутером, допомогти старшим людям встановити месенджер? Зрештою, термос гарячого чаю на блокпост теж внесок у перемогу. Навіть здавалося б не першорядне питання – нагодувати кота та полити квіти у сусідів.
Ведучий також зазначив, що навіть якщо ви знаходитесь у безпечному регіоні країни, наприклад, на заході, є варіанти, як зробити корисну справу та допомогти комусь:
Перебуваючи у Карпатах, можна домовлятися, організовувати, координувати. Головне, пам'ятати, що війна – не відпустка, а Буковель під час війни – не курорт. А просто обговорення новин – не допомога. З Карпат можна глобально допомагати онлайн.
З-за кордону теж можна робити добрі справи: наприклад, зараз є величезний попит на пошук транспорту, ліків, бронежилетів, потрібна допомога у перетині кордону тим, хто не має машини, потрібно передати якісь речі.
Як приклад Дмитро Комаров навів своїх друзів, зображених на першому фото у його дописі. З ними він зазвичай зустрічався за грибною юшкою у Верховині. З першого дня війни вони постійно в дорозі: бензин та мікроавтобус – свої, розвозять гуманітарку без спонсорів. На іншому фото волонтери перевозять речі зі зруйнованої квартири, також за власною ініціативою. Дмитро попросив у будівельного магазину матеріали, і наступного дня чоловіки заклеювали плівкою віконні отвори у будинках, які зруйновані ракетами.
Пишаюся нашою нацією. Наразі немає питань, які роз'єднують. Українці – приклад згуртованості для всього світу. Ми єдині, як один живий організм. Гордість за кожного українця.