Постійна експертка-психоаналітик Анна Кушнерук у студії «Сніданок 1+1» розповіла про етапи формування самооцінки. Розказала про те, чому як занижена, так і завищена самооцінки — це проблема з точки зору психоаналітики. Також експертка поділилася методом підняття самооцінки та впевненості у собі.
Самооцінка — це уявлення людини про себе. Це критичне ставлення до себе, це не знецінення себе, це можливість оцінювати в важливих для себе обставинах. У психологічно здорової людини самооцінка може змінюватися в залежності від обставин.
Самооцінка формується ще в дитинстві. Перше враження від себе людина отримує від батьків. Саме від батьків діти вперше дізнаються чи вони хороші, вродливі, гарні. Це називається «стадією віддзеркалення».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке «синдром рятівника»: чому деякі люди нав'язливо намагаються допомогти і роздають свої поради (коментує психолог)
Самооцінка — це досвід, який ми отримуємо від близьких, від наших друзів, від всіх витрат та здобутків, що були протягом життя.
Компроміс між тим, який я, коли мене люблять, я кий я, коли я у ставленні та тим, який я є насправді - народжує здорову самооцінку
Самооцінка не формується раз і на все життя. Вона може змінюватися в залежності від обставин. Це постійна робота над собою.
Людина із заниженою самооцінкою, як правило, дуже тихо говорить, вона не впевнена у тому, що вона говорить, як говорить. Людина із заниженою самооцінкою не дивиться в очі, уникає будь-яких контактів.
Самооцінка, як правило, виконує захисну функцію. Коли людина почуває себе ніякого, вона починає голосніше говорити, виразніше себе поводити, щоб компенсувати невпевненість у собі.
Також у людини може бути «синдром самозванця» — талановиті люди, щирі, цікаві та відкриті можуть усе життя бути невпевнені у собі. Коли таких людей хвалять, вони думають, що це відбувається помилково. До того ж, людина не завжди хоче щоб їй робили компліменти, бо саме в цей час її оцінюють.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трудоголіки і синдром вигорання: психотерапевт на прикладі кави та молока пояснює баланс життя та роботи
Людині не достатньо відчувати себе цінною лише тому, що вона людина. Для власної самовпевненості вона має бути
►Людина має жити активним життям, читати, розвиватися, мати цікаві теми для розмов. Просто бути «найкращим» недостатньо. Треба бути найкращим у чомусь конкретному.
►Не треба себе знецінювати, як частину людства, коли щось у житті іде не так, як планувалося. Втрачати самооцінку людина може тоді, коли вона, наприклад, залишилася без роботи, знаходиться у декретній відпустці, тощо.
Не тільки занижена самооцінка викликає турботу у психоаналітиків, але й необгрунтовано завищена. Надмірна впевненість у собі має бути підкріплена знаннями, досвідом, компетентністю у тій, або іншій сфері. Просто вихвалятися недостатньо.
Якщо ви зустрічаєте людину з завищеною самооцінкою, найкраще, що ви можете зробити це — встановити межу, дати знати, що ви її почули та просто піти.
Дивіться відео сюжет з порадами психоаналітика Ганни Кушнерук про визначення самооцінки:
Loading...