Що таке самооцінка та як вона формується? Що робити, якщо у людини низька чи занадто висока самооцінка? (коментує психоаналітик)
«Я не красива, я нічого не варта, я найгірша, в мене нічого не вийде», або навпаки «я знаю краще за всіх» — напевно кожен стикався з занадто низькою чи занадто високою самооцінкою. В кожному випадку це проблема.
Постійна експертка-психоаналітик Анна Кушнерук у студії «Сніданок 1+1» розповіла про етапи формування самооцінки. Розказала про те, чому як занижена, так і завищена самооцінки — це проблема з точки зору психоаналітики. Також експертка поділилася методом підняття самооцінки та впевненості у собі.
Самооцінка — це уявлення людини про себе. Це критичне ставлення до себе, це не знецінення себе, це можливість оцінювати в важливих для себе обставинах. У психологічно здорової людини самооцінка може змінюватися в залежності від обставин.
Самооцінка формується ще в дитинстві. Перше враження від себе людина отримує від батьків. Саме від батьків діти вперше дізнаються чи вони хороші, вродливі, гарні. Це називається «стадією віддзеркалення».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що таке «синдром рятівника»: чому деякі люди нав'язливо намагаються допомогти і роздають свої поради (коментує психолог)
Як формується самооцінка
Самооцінка — це досвід, який ми отримуємо від близьких, від наших друзів, від всіх витрат та здобутків, що були протягом життя.
Компроміс між тим, який я, коли мене люблять, я кий я, коли я у ставленні та тим, який я є насправді - народжує здорову самооцінку
Самооцінка не формується раз і на все життя. Вона може змінюватися в залежності від обставин. Це постійна робота над собою.
Як розпізнати людину із заниженою самооцінкою
Людина із заниженою самооцінкою, як правило, дуже тихо говорить, вона не впевнена у тому, що вона говорить, як говорить. Людина із заниженою самооцінкою не дивиться в очі, уникає будь-яких контактів.
Самооцінка, як правило, виконує захисну функцію. Коли людина почуває себе ніякого, вона починає голосніше говорити, виразніше себе поводити, щоб компенсувати невпевненість у собі.
Також у людини може бути «синдром самозванця» — талановиті люди, щирі, цікаві та відкриті можуть усе життя бути невпевнені у собі. Коли таких людей хвалять, вони думають, що це відбувається помилково. До того ж, людина не завжди хоче щоб їй робили компліменти, бо саме в цей час її оцінюють.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трудоголіки і синдром вигорання: психотерапевт на прикладі кави та молока пояснює баланс життя та роботи
Які існують методи підняття самооцінки
Людині не достатньо відчувати себе цінною лише тому, що вона людина. Для власної самовпевненості вона має бути
- компетентною у тих речах, що їй цікаві
- енергійною
- людиною, що займається собою
- компетентною у багатьох сферах життя.
►Людина має жити активним життям, читати, розвиватися, мати цікаві теми для розмов. Просто бути «найкращим» недостатньо. Треба бути найкращим у чомусь конкретному.
►Не треба себе знецінювати, як частину людства, коли щось у житті іде не так, як планувалося. Втрачати самооцінку людина може тоді, коли вона, наприклад, залишилася без роботи, знаходиться у декретній відпустці, тощо.
Що таке завищена самооцінка
Не тільки занижена самооцінка викликає турботу у психоаналітиків, але й необгрунтовано завищена. Надмірна впевненість у собі має бути підкріплена знаннями, досвідом, компетентністю у тій, або іншій сфері. Просто вихвалятися недостатньо.
Якщо ви зустрічаєте людину з завищеною самооцінкою, найкраще, що ви можете зробити це — встановити межу, дати знати, що ви її почули та просто піти.
Дивіться відео сюжет з порадами психоаналітика Ганни Кушнерук про визначення самооцінки:
